Якби ж то в поранену душу,Немов у магічне горнятко,Додав ти солодкого трунку,Зробилася начебто янгол. Та тільки час плине і плине,А холод навколо незвичний,Чомусь відчуття лиш є дивне,Тут вітер з’явився арктичний. Тепер льодяна королева,Зробилась насправді, хоч прикро,Черствіє все більше серденько,Потрапило знов у горнило. Кохання буває жорстоке,Достатньо мрійливих потоків,Тримати застигле негоже,Тож бути […]
кохання
2509 posts
Завжди з’являвся біля неї, Коли сховавшись наодинці, Ридала й кожний раз землею, Вбирались слізоньки пролиті. За плечі лагідно торкався, Співав їй пісню… та так ніжно, Потому тільки, знов мовчання, До неба ж линув він сумлінно…
Торкатися не смій душі, ЇЇ життя, ще чистий аркуш, Вона так вірила тобі, Ти ж просто взяв і підло зрадив. Ці чорні плями назавжди, Віднині, вже не поривайся, Ввібрали ніжні пелюстки, Не стерти… Як не присягайся.
Його малювала у просторі соннім,Невже ревнувала… сказала б істотно,Настільки здавалося дійство природнім,Вона відчувала на відстані доторк. Такий особливий сміливий і ніжний,Її розуміє не зрадить ніколи,Він знає як жінку захоплюють квіти,Віднині побачила стільки турботи. Його малювала у просторі соннім,Дивилася довго на милу картину,А потім зненацька.. отак відсьогодні,Свої окуляри рожеві… за ширму!
Мов весна завітала в віхолу, Не спитавши прийшло кохання, Вона зовсім не очікувала, Тільки доля знала, звичайно. Почуття огорнуло крилами, Та й заколисало, зігріло, Ніби все небесними силами, Лиш їй готувалось уміло. Заблукала десь там у Всесвіті, Така вже закохана жінка, Недосяжні в минулому мрії, Тепер і збуваються стрімко.
Любов витинає кроками білі літери на білих сторінках часу. Їй під силу переступити гори і зім’яти галявину червоних метеликів спійманих шовковою ниткою; в скелясті пригорщі набрати сонячні води озера заглядаючи в прозорі глибини його дна заломленим промінням твоєї наготи і пити його холодну сріблясту ніч з келихів чорної парасольки. Стільки […]
Чому сумуєш листопаде,Чекає, зимоньки пора?Ніяк тебе не відпускає,Знов осінь… здавлює сльоза.А знаєш, просто все минає,Це мало статися, на жаль,Під час… згадається за чаєм,Тієї ніжності скрижаль.Шукаєш знову ти розради?Якщо кохав не забувай,Хоч кидай тисячні троянди,Відчути іншим молочай…
Ти прийшов у мій сон, Немов, ненароком, Задав осені романтики тон, Все так здавалось природно. Навіть листя, яке вже опало І дерева, що зовсім голі, Бо я бачила лише мальви, Незвичайні, кольорові. Та набіг дощ холодний, Змив безжалісно всі мої квіти, Мрії ж незбутні, втекли за обрій. Сновидіння до чого? […]
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке.Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде.Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор.Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз листочки.
А я ж так за тобою сумую, Навіть осінь і та все це знає, Як зустрінемося, зацілую, Нехай злато листя розсипає. Ми удвох присядемо на лавку, Зігріємося ніжно в обіймах, Може можна випити і каву, Та мабуть, вже вона непотрібна
Нарядила листя святково осінь,Задивився місяць так ніжно повний,Неймовірна в платті вона у жовтім,Захопила врода світило зовсім. Зробився солодкий неначе манго,Незміряна ласка здавила подих,Сузір’ю тепер на великий подив,Вони утинали вогненний танго.
Зіграй же скоріше музикант, Мені танцювати хочеться, Мажорний мотив не зупиняй, Бо з лихом душа так бореться. Не вбити звуками сирени, Віднині пречудовий настрій, Втекли жахливі всі химери, Життя це ми любити здатні. Не лишайте щастячка, миті, І танок з коханим дозвольте, Вся збереться ніжність по крихті, У цей теплий […]
Осінній лист на землю падав,Не втримати зажурливу сльозу,Тож вересень зурочив, мабуть,Розбурхавши враз бурю і грозу.Похмуро й сумовито стало,Погода додавала пустоту,Палке не станцювали танго,У мряці не побачили вогню.Лишили недопиту чашу,Історія кохання щось сумна,А може це небесний задум?Тоді нас зачекалася весна…
Прагну до тебе зранку, Прагну до тебе вдень, Прагну тебе на світанку, Ввечері і щодень… Скільки б хвилин не лишилось, Скільки б годинник не бив, Я б все одно залишилась, Пірнувши у вир почуттів. І не важливо, що завтра, І не цікавий кінець, Я виріб завершений майстром, Для двох невгамовних […]
Бувають незвичні моменти,Творити враз музику хочеш,Зібравши щасливі сюжети,Засяєш, як вранішнє сонце. Нічого, що ноти не знаю,У мріях сплелося послання,Та стверджую, звісно на вдачу,Все вийде, достатньо бажання. Лунають зворушливі звуки,Зірниці кружляють навколо,Ось скрипки торкнулися струни,Почуй же, закохане соло! Мелодія лине, мов сповідь,Тобі… особливе зізнання,Ці зіткані крила з любові,І трепетна ніжність кохання.
Стояла ваза на столі,В ній сині-сині незабудки,Згадалась молодість мені,І наші перші поцілунки. Як зараз тепло на душі,Хіба букетика забути?Були ці квіти польові,Чуттєві долі подарунки. Іскристі вогники в очах,І погляд лагідний, несмілий,Кружляв піднявши на руках,Тоді від щастя променіли… Кохання юності, завжди,Лишиться пам’яттю зігріте,Як ніжний споминок весни,Душі та серця… найцінніше.
А небо незвично блакитне,Пройдуся по дивному полю,Ромашками всіяний липень,Безмежно вподобав обнову. Повсюди ласкаве проміння,Долину теплом огортає,Природи пригоже творіння,Малює квітковий орнамент. Любуюся ніжністю цвіту,Не буду зривати букета,У просторі більше є змісту,Лишаться вони для мольберта. Пелюстки торкати не стану,Гадати чого на кохання?Я мовби окутана сяйвом,Учора почула зізнання. Мені б обійняти всі квіти,Та […]
Суцвіття в блакитній кофтинці,Зігріте у променях сонця,Зорить, як небесні зіниці,В сусідстві з жовтеньким колоссям. А полечко золотом сяє,І жайвір підспівує ладно,Природа створила орнамент,Неначе розписував янгол. Волошки, волошки ой сині,Мов очі в моєї дівчини,Отут у дозрілій пшениці,Проймають незвичні мотиви. Тож музика ніжністю лине,Побачивши ноти на квітах,Закоханий в личенько миле,Творив я мелодію […]