У селі сталася новина. Про неї говорили всі – хто шепотів, хто голосно вигукував: Світозар живе з ведмежою. Ведмежами в селі називали лісових людей. Прозвали їх так, бо казали, що ті вважають ведмедя своїм предком, вклоняються йому як богу і приносять йому требу щороку – великого рогатого оленя, лишаючи його […]
кохання
2508 posts
Опісля дощику рясного,На вечір свіжо і спокійно,Думками зараз як філософ,Зустрінуть хочу ніч неспішно. Циганське сонце усміхнулось,Хмарки пропали напівсонні,Не думай тільки про все людство,Пітьма шепоче у любові. Послухай душу без ускладнень,Блукає серце у серпанку,Сузір’я виткало орнамент,Щоб устелити шлях коханню… Враз ніжна пісня солов’їнаМене розчулила зненацька,Нічна веселка, от потіха!Все підказала, та й […]
Непомітно торкнувся душі,І мов вітер пронісся по полю,Я до серця тримала ключі,Ще й барвисту смішну парасолю. Тож чекаю, хмаринки пливуть,А в середині тепло від того,Що не бачу калюж каламуть,І серпанку… покрову блідого. Громовиця зривалась сповна,Та метелики поряд зі мною,Розквітала поволі весна,Ой якою ж була запашною! На травиці стелилась роса,Так блищала, […]
Плину наче хмаринка,Жовте плаття шовкове,Воду пестить іскринка,Сонця диво ранкове. Очі сяють незвично,Колір злився з водою,Зараз небо містично,Зблисків тішиться грою. Ніжна чується флейта,Звуки простір леліють,Ніби музика неба,Розбудила враз мрію. Поряд погляд твій милий,Наше щастя так близько,А минулого рифи,Як колюче намисто. Море тихим прибоєм,Близить шепіт тривоги,Бачу долі я човен,Тільки, мабуть… лиш обрис.
У вікно заглядає троянда,Вся намокла в обіймах дощу,Не зігріла пора листопадна,Гіркоти напилась досхочу. Вдалині десь звучить серенада,Та його відчувала здаля,Це жартує вітрець – забіяка,Пролетівши замоклі поля. Він романтики дивна ознака,Ох як любить її веселить,Утікає сполохана мряка,Пелюстки висихають умить. Усміхнувся, війнув так близенько,Аромати чутливо вдихнув,Закружлявши у танці…о ненько!Враз далеко від неї […]
На даму поглянув, мов книжку,І думав пробігтися швидко,Затіявши знову інтрижку,Ставало від себе вже гидко. Лишень прочитавши сторінку,Беруся пізнати що далі,Вона ж не питає оцінку,Спокійно чуттєво чіпляє. Потому вдаюся в деталі,З’явилось незвичне завзяття,Та тільки підводить зухвалість,Неждано суть зникла … прокляття. Палало нестерпне бажання,Здолати абзаци скоріше,Я ніби затіяв змагання,Водночас читаючи Ніцше. Враз […]
Вона збирала квіти польові,Постійно думала про нього,Кругом кружляли промені живі,Неначе… вісники від Бога. Її помітиш навіть звіддаля,Жіночна, в сукні бірюзовій,Тож разом чули співи солов’я,Зорі раділи світанковій. Війна, розлука, лиха відчуття,Молитва зараз, як надія,Тому вінець щасливого життя,Кохання щирого сплетіння. Вона збирала квіти польові,Вже інша зовсім, не вразлива,Тверда, рішуча, мовби сіль землі,Була […]
Хіба не з тобою сьогодні?Знай, поряд була я завжди,Невже не відчув у безсонні,Кохання сплітало стрічки. Торкалась рукою волосся,Горіли вуста у пітьмі,Напевне, незвично погодься,Побачення бачить такі. Хотіла забути, не вийшло,Чому відчуваю тепло?Так ніби смішливе дівчисько,Не вміє втаїти єство. Скажи, що тримає людину,Є ж крила у тебе…лети!Та тільки чомусь без зупину,Душа прокладає […]
А знаєш, я не ангел, правда,По різному буває, це життя,Горить несамовито ватра,Чи ллється заспокійливо вода. Все ж змінювати можу фарби,Небесні запалити ліхтарі,Дивися, розквітають мальви,Зірками… забавляюся вночі. Повідаю кохання вітру,Незвично шелестить він у вікно,Ось тільки-но одну примітку,Тобі хай не розкаже заодно.
Тепло душевне доторкнулось ніжно,Враз промінь сонця заіскрився дивно,Розкрила квітка, пелюстки тендітні,І запах меду розлетівся вихром. Ласкава усмішка, така привітна,Тож ніби щедро цілували зорі,Навіщо всяке приворотне зілля,Коли охоче ти в її полоні. Чуттєвим світлом огорнула личко,І день зробився незабутнім святом,Хоча надворі, як же зараз зимно,Та погляд наче обпікає жаром. Просив би, […]
Як місяць виблискує дивно,Немов заглядає у душу,Зірниці зібравши в намисто,Себе… захищаю від суму. Незвично пронизливий погляд,Проникнув у сховані думи…Та вмить соловейко затьохкав,Весь біль показався безглуздим. Навіщо ці домисли фальшу?Я знаю дорогу до щастя,Тож свіже повітря вдихаю,Неначе приймаю причастя. Якесь незвичайне світіння,Пробрало, мов наскрізь…о жінко!Дивися, небесне сузір’я,Вже інше влаштовує дійство.
Бентежить душа без зупинки,Несила збагнути стосунки,Що може незрілість навчити?Від щастя приймаю пігулки. Вбачаю людину відразу,І висновок ніби готовий,Та тільки думками втішаюсь,Де колір рожево-бузковий. Потому обпалюю крильця,Неначе маленька комашка,Злетіла і швидко втомилась,Хотіла кохання дивачка. У полум’ю нащо згоряти,Якщо не знаходиш довіри,Немов парасольки кульбаби,Втікали амурові стріли. А Всесвіт митарства всі бачив,Оту метушню […]
Вітер сніжинки сипле у вікно,Тануть, відчули, звідти йде тепло,Тільки-но серце ніби крижане,Мабуть, замерзло щастя озерце. Падає сніг, знову падає сніг,Дива не буде у цей Новий Рік,Холод незваний тихо увійшов,Злюка метіль набігла стрімголов. Скрипка мовчи…кохання утекло,Бачиш лишило подиху на скло,Знаю… зими малюнок є крихкий,Завтра на сонці щезнуть всі казки.
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке. Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде. Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор. Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз […]
Едвард: Сон – це тканина з овечої шерсті, В яку загорнули сувій з портоланом. І що тоді лишиться лелекам-апостолам Що летять на озера кольору Сонця? Філіппа: Зафарбуй оксамит сьогодення Пурпуром запашних троянд острова Чи може човна, на якому сумує лев, А сова все літає і шукає мишву. Едвард: Я годував […]
Знай, ніжність ходила так близько,Як тільки слова полилися,Лунали хоча і притихло,Була в них якась таємниця.Той вогник тепленький відчувши,Знай, ніжність ходила так близько,Скоріш готувала дарунки,Немовби мрійливе дівчисько.Та швидко щось ватра затихла,Поглянь, не горить у каміні,Знай, ніжність ходила так близько,Навколо гуділи метілі.Останні краплини в серпанку,Лишились у тиші застигло,Потрібно зробити розв’язку,Знай, ніжність ходила так […]
Чомусь згадала, твоє обличчя,Та все ж буває таке не часто,Минуле, ніби пожовкле листя,Від часу дійсно втрачає сяйво.Погода нині похмура, мрячна,І темні хмари прийшли надовго,Ворона чорна тутешня дама,Сидить на гілці неначе морок.Так сумно стало, душа застрягла,У тому болю…навіщо зараз?Невже остання в вікні троянда,І колір жовтий, насправді натяк.Поникла ружа… вона, мов привид,Ще трішки […]