Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокій і відчуття польоту над океаном часу. На Маркізи я (навіть не я – ми) вирішив […]
кохання
2509 posts
Ніжна у́смішка те́пла і щира,Ніби сонце яскраве надвечір,Часто мила такою ти снишся,Світлий образ, зоріє у темінь. Вийду з пекла цього, напророчу,Наше літо у вічній любові,Тут у полі зірвав я волошку,Милі очі згадав… їх бездонність. Знову вибух…зловісна враз тиша…Ма́буть, вижив… і лікар щось каже,Ніжна усмішка тепла і щира,Погляд любий… О Боже, […]
У селі сталася новина. Про неї говорили всі – хто шепотів, хто голосно вигукував: Світозар живе з ведмежою. Ведмежами в селі називали лісових людей. Прозвали їх так, бо казали, що ті вважають ведмедя своїм предком, вклоняються йому як богу і приносять йому требу щороку – великого рогатого оленя, лишаючи його […]
Опісля дощику рясного,На вечір свіжо і спокійно,Думками зараз як філософ,Зустрінуть хочу ніч неспішно. Циганське сонце усміхнулось,Хмарки пропали напівсонні,Не думай тільки про все людство,Пітьма шепоче у любові. Послухай душу без ускладнень,Блукає серце у серпанку,Сузір’я виткало орнамент,Щоб устелити шлях коханню… Враз ніжна пісня солов’їнаМене розчулила зненацька,Нічна веселка, от потіха!Все підказала, та й […]
Непомітно торкнувся душі,І мов вітер пронісся по полю,Я до серця тримала ключі,Ще й барвисту смішну парасолю. Тож чекаю, хмаринки пливуть,А в середині тепло від того,Що не бачу калюж каламуть,І серпанку… покрову блідого. Громовиця зривалась сповна,Та метелики поряд зі мною,Розквітала поволі весна,Ой якою ж була запашною! На травиці стелилась роса,Так блищала, […]
Плину наче хмаринка,Жовте плаття шовкове,Воду пестить іскринка,Сонця диво ранкове. Очі сяють незвично,Колір злився з водою,Зараз небо містично,Зблисків тішиться грою. Ніжна чується флейта,Звуки простір леліють,Ніби музика неба,Розбудила враз мрію. Поряд погляд твій милий,Наше щастя так близько,А минулого рифи,Як колюче намисто. Море тихим прибоєм,Близить шепіт тривоги,Бачу долі я човен,Тільки, мабуть… лиш обрис.
У вікно заглядає троянда,Вся намокла в обіймах дощу,Не зігріла пора листопадна,Бо журби напилась досхочу. Та луна вдалині серенада,Тож його відчуває здаля,Це жартує вітрець – забіяка,Пролетівши замоклі поля. Як романтика довго чекала,Він завжди веселить без зусиль,Утікає сполохана хмара,Пелюстки висихають умить. Усміхнувся, війнувши красиво,Аромати чутливо вдихнув,Закружлявши у танці поривом,Враз далеко від неї […]
На даму поглянув, мов книжку,І думав пробігтися швидко,Затіявши знову інтрижку,Ставало від себе вже гидко. Лишень прочитавши сторінку,Беруся пізнати що далі,Вона ж не питає оцінку,Спокійно чуттєво чіпляє. Потому вдаюся в деталі,З’явилось незвичне завзяття,Та тільки підводить зухвалість,Неждано суть зникла … прокляття. Палало нестерпне бажання,Здолати абзаци скоріше,Я ніби затіяв змагання,Водночас читаючи Ніцше. Враз […]
Вона збирала квіти польові,Постійно думала про нього,Кругом кружляли промені живі,Неначе… вісники від Бога. Її помітиш навіть звіддаля,Жіночна, в сукні бірюзовій,Тож разом чули співи солов’я,Зорі раділи світанковій. Війна, розлука, лиха відчуття,Молитва зараз, як надія,Тому вінець щасливого життя,Кохання щирого сплетіння. Вона збирала квіти польові,Вже інша зовсім, не вразлива,Тверда, рішуча, мовби сіль землі,Була […]
Хіба не з тобою сьогодні?Знай, поруч була я завжди,Невже не збагнув у безсонні,Кохання сплітало стрічки. Торкалась рукою волосся,Горіли вуста у пітьмі,Напевне, незвично погодься,Побачення бачить такі. Хотіла забути, не вийшло,Мабуть, відчуваю тепло?Тож ніби смішливе дівчисько,Не вміє втаїти єство. Скажи, що тримає людину,Є ж крила у тебе…лети!Та тільки чомусь без зупину,Душа прокладає […]
А знаєш, я не ангел, правда,По різному буває, це життя,Горить несамовито ватра,Чи ллється заспокійливо вода. Все ж змінювати можу фарби,Небесні запалити ліхтарі,Дивися, розквітають мальви,Зірками… забавляюся вночі. Повідаю кохання вітру,Незвично шелестить він у вікно,Ось тільки-но одну примітку,Тобі хай не розкаже заодно.
Тепло душевне доторкнулось ніжно,Враз промінь сонця заіскрився дивно,Розкрила квітка, пелюстки тендітні,І запах меду розлетівся вихром. Ласкава усмішка, така привітна,Тож ніби щедро цілували зорі,Навіщо всяке приворотне зілля,Коли охоче ти в її полоні. Чуттєвим світлом огорнула личко,І день зробився незабутнім святом,Хоча надворі, як же зараз зимно,Та погляд наче обпікає жаром. Просив би, […]
Як місяць виблискує дивно,Немов заглядає у душу,Зірниці зібравши в намисто,Себе… захищаю від суму. Незвично пронизливий погляд,Проникнув у сховані думи…Та вмить соловейко затьохкав,Весь біль показався безглуздим. Навіщо ці домисли фальшу?Я знаю дорогу до щастя,Тож свіже повітря вдихаю,Неначе приймаю причастя. Якесь незвичайне світіння,Пробрало, мов наскрізь…о жінко!Дивися, небесне сузір’я,Вже інше влаштовує дійство.
Бентежить душа без зупинки,Якесь відчуття особливе,Біжать помарнілі хмаринки,Втікати зібрався вже й липень. Вловила всі риси відразу,Чому я малюю взаємність?І знову думками втішаюсь,Де фарби бузково рожеві. Потому обпалюю крила,На сяйво злетіла комашка,Та швидко поникла у зблисках,Хотіла кохання дивачка. У полум’ї нащо згорати,Якщо не знаходиш довіри,Немов парасольки кульбаби,Втікали амурові стріли. Не треба […]
Вітер сніжинки сипле у вікно,Тануть, відчули, звідти йде тепло,Тільки-но серце ніби крижане,Мабуть, замерзло щастя озерце. Падає сніг, знову падає сніг,Дива не буде у цей Новий Рік,Холод незваний тихо увійшов,Злюка метіль набігла стрімголов. Скрипка мовчи…кохання утекло,Бачиш лишило подиху на скло,Знаю… зими малюнок є крихкий,Завтра на сонці щезнуть всі казки.
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Твої очі синє небо,Немов ніч, волосся чорне,Ти не лий вина не треба,Бо занадто вже солодке. Хмільний трунок, гріє душу,Притискаєш, серце тане,Ні про що не пошкодую,Нерішучість щастя краде. Мерехтіли зорі спішно,Повтікали, та й не дивно,Тож серпанок вкутав світло,І додав бажання вихор. Невгомонна, мила осінь,Це кохання, що поробиш,Лиш почула щиру сповідь,Закружляли враз […]
Едвард: Сон – це тканина з овечої шерсті, В яку загорнули сувій з портоланом. І що тоді лишиться лелекам-апостолам Що летять на озера кольору Сонця? Філіппа: Зафарбуй оксамит сьогодення Пурпуром запашних троянд острова Чи може човна, на якому сумує лев, А сова все літає і шукає мишву. Едвард: Я годував […]