Сумна, похмура осінь,Думки його у тиші…Були давно знайомі,Їх душі мали близькість. Додав ще й дощик суму,Вона така чудова…Все… досить знову блюзу,Сьогодні, мабуть, втома. Краса барвиста осінь,Вагання серед ночі,А місяць кинув промінь,І ніжність сипле в простір. Її кохання поряд,Знаходить свіжі звуки,Тож щастя сіє спогад,Де сходять незабудки…
кохання
2509 posts
Вже осені прояви перші,Лишили на листячку сліди,Легка прохолода на вечір,І небо окутали хмарки. Безмовно йдемо по бульвару,Під сяйвом яскравих ліхтарів,Ми скинули пута туману,Й відчули взаємність почуттів. Хай дощик побризкає врешті,Хіба це завадить нам тепер,Сьогодні в захопливий вечір,Душа написала свій шедевр.
В іншій жінці не шукай порятунку,Краще трішки розберися у собі,Видно треба все ж погоду похмуру,Нащо бігти у поспішності подій. Зараз кажеш відступитися варто?Серце ж тьохнуло, ім’я лиш нагадав,Вітер холодом проймає, б’є градом,Лячно? Певно ти її… не повертай.
Життя проходимо дорогу,Нам мудрість предків у підмогу,По колу щоби не блукати,Звичайно сиплються поради. Якби – то тільки прислухались,Шукали принца ми та казки,Свої все гулі набивали,Й кохали звісно до нестями. А зрілість нібито раптово,Сипнула трішечки враз льоду,Згадали матінку й бабусю,Онуку ж кутали в пелюшку. Можливо й муляє досада,Та чітко виведена мапа,Вона […]
Омита морем сліз і корвалолу, ти гордо продаєш себе і, поміж тим, комод. Ти хочеш в гори і любити Лолу і щось там слухаєш у Каца про народ. Хто ти мені? Ти – донька гравітацій. Тих, що зривають зорі із орбіт. Забетонована струна і тінь кошачих грацій. Ти, що, мабуть, […]
. . . . . . . . І РАДІСТЬ, І КОХАННЯ, І …ВІЙНА . . . . . . . . . .Безхмарне мирне небо, тиха ніч, . .Обійми ніжні, і гарячі поцілунки, . .Ідуть закохані удвох навстріч, . .Весна дарує їм барвисті обладунки. . .Коханий посипає пелюстки, . […]
Повсюди липка павутина, Вже реально заплутала світ, Звичайно, що муха безсила, Де царює павук лиходій… Отак й загубилася квітка, Розпусника в серце впустила, Коханням гадала зігріта, Та вчасно спізнала й прозріла. Журилася врешті троянда, Суцільна омана навколо, Лиха сьогочасна бравада, Збагнула, ізнову самотня. Як жити зневірена зможу? Неначе здавила мотузка, […]
Розгулявся вітрисько, розбурхав воду,Зашуміла вона, піднеслася вгору,Так вирує, не бачить він навіть втому,В круговерті дивує повітря знову. Почуття, всі змішались у жінці ніжній,З цим вона народилася, в чому винна?Місяченько у повінь дав світла більше,Від емоцій залежна, тому і дивна. А буває затихне, ласкава річка,Заколише вітрець соромливо зрідка,Голублива ураз і така […]
А життя у юності просто грає гормонами… Так багато бездумності, секс між розмовами… Так багато емоцій і нічних прогулянок, Поцілунки у парку, ними щастя намуляно… Юність не вибирає, лиш керується почуттями… Ми живемо на повну, час не встигає за нами… Ми живемо емоціями, тонемо у коханні… І живемо тим днем, […]
Ти – виноград стиглий, Якому ще судилося стати Вином солодким хмільним. А я лише глек порожній З чорної глини світанку – Кераміки темних пелазгів. Ти – спів золотої вивільги, А я лише клекіт Чорного бусола відлюдника Над дрімучим болотяним пралісом. Ти море, в якому втопилося Сонце, А я лише мить […]
Рід Потяків – давній гуцульський рід, що в старовину володів землями в районі нинішніх сіл Шешори, Шепіт, Снідавки, а також південніше – в районі нинішніх сіл Грамотне, Гринява, Перкалаба. Символами роду були крук та гілка горобини. Основні кольори вишиванок – червоний та чорний. Гасло роду: «Все минає, крім неминучого». Ще […]
Як справи в тебе?Як життя?Чи й справді в тебе там зима?Відпочиваєш …Укрившись від людей, подій,Мовчиш …І тільки сниться те, що бУло і чим живІ кого бачиш у тих снах?Чи відчуваєш …,З ким далі хочеш пити чай,Й, здебільшого, мовчати, про цікаве,Спостерігаючи буттяЯ лиш тихенько поки знову запитаю …Як справи, як ся […]
На серці радість – посміхнусь,До тебе ніжно притулюсь,А ти в обійми загорни,В солодкі мрії забери З тобою я згадаю зновТі почуття й гарячу кров,Що роблять погляд яскравішим,Бажання жити більш щирішим Те почуття, що вічність творить,З життям глибоким разом ходить,Душі натхнення надаєІ світлом сповнює усе 14.02.2019
Запах духмяного бузку вдихаю,Весни подія зігріває втішно,Коли згадаю, то душею млію,Тоді кохали неймовірно ніжно. Доля осипала першим почуттям,Вітерцем легким витала в юності,Бігало за мною щастя по п’ятах,Відбивалося в радісній усмішці. Кохання пізнати, то крила мати,Метелики летять прямо на квіти,Напевно бузок відає таємним,Та в молодості це не зрозуміти.
Вони ж існують, чоловічі сльози,Буває здавить, щоб ніхто не бачив,Немов солоні пробіжать потоки,Не знайдуть вихід… залишають шрами.Такі сюрпризи подає нам доля,Бодай і кремінь розпадеться в тузі,А душу ніби заманила злоба,Лежить скрутившись, як у вовчій шкурі.Відтак торкатися її не треба,У тиші хоче віднайти можливість,Згасити ярий буревій нашестя,Потрібна зібраність, скоріш як вибір.І […]
Шовкові трави, квітів різнобарв’я Я – щаслива. Ти обіймаєш ніжними руками Й тепла злива Нас накриває з головою Ми сміємось, Хоч знаємо, що завтра … … Та ми мовчатимем про те, що добре знаєм. Усе на світі суєта, усе минає. Але тривожитиме пам’ять тиха злива, Де ти щасливий був… І […]
За вуаллю, душевна і мила,Її ніжність, мов ласкавість весни,А буває, з’являються крила,Бо уміє прилітати у сни. За вуаллю, чутлива і щира,Її серце незвичайно палке,А буває, доволі вразлива,Про це вітру потихеньку шепне. За вуаллю, мрійлива і дивна,Її небо устелили квітки,А буває, всміхнеться зірниця,Невже вірить дотепер у казки? А яка ж вона […]
У місті, місті тихому, куди війну приніс, Росли собі незламні ми, і гнів із нами ріс. Зрослись тілами й душами – і народилась злість. А злість ця справедлива дає нам безліч сил, Хоча й летять ракети до нас, в надійний тил. Кохання, що змальовує військовий силует, У серці-бомбосховищі сховалось від […]