Покарані небом, упали згори. Самотні, побиті, чужі тепер ми. Хотіли любити, та все це дарма. Нічого між нами тепер вже нема Нічого. Лиш спогад і серце німе. Воно ж бо кохало. Кохало, дурне. А зараз ти вправо, я вліво іду, Ти – сина за руку, я доньку веду. Вони і […]
кохання
2508 posts
Я, літо і папір Від нього пахло скловатою, потом і будівничим брудом. Такий жалкий, зморений, на старій і облупленій «Україні»… Замість обідньої перерви він припхався до мене. Я дивилася на нього і не розуміла, як з вчорашнього вечора, він міг так подурніти. Постоявши біля скрипучої хвіртки, помовчавши, він попросив […]
Знову над вечір повніють порожні вокзали Галас наповнює стіни, блукає між слів Ми одне одному щось навздогін не сказали… Тільки одне невідоме знайшлося між тим… Знову земля заціловує небо до крові Байдуже, що мимоволі засвідчать зірки. Ми ледь дотичні, за іменем тільки знайомі, Але разом зупинились, щоб раптом знайти… Хай […]
Кохай мене, мені потрібно це кохання. Тримай мене, якщо хочу піти у осінь ранню. Лови мої уста, ударом поцілунку. Підстав мені плече я прийму це дарунком. Потрібна я тобі, чи все від скуки. Потрібні ті уста, чи знов розлука. Тримаєш серце ти в своїх лодонях. Чи просто душиш все, аж […]
Мої з тобою розмови — із присмаком шоколаду. Моє до тебе кохання — п’янкий альпійський ґлінтвейн. І ночі самотні схожі на пастку чи навіть зраду. І всесвіт — ще більш відносний, ніж думав колись Ейнштейн. © Людмила Іванець
Любовь – это странная штука, В ней внезапными будут дожди, В ней нелепыми будут моменты Когда нам быть вдвоем суждены. У любви нет ни граней ребристых, Нет и даже волнистых минут, И нет даже сердечных признаний, По которым все люди живут. Мы не можем найти разобраться, Где начало, а где […]