«Шум літньої зливи –Він теж постарів з роками…» (Танеда Сантока) Час квітучих чилійських суницьЗачинені всі двері крамниць:Вітер зітхає –Щось шепоче про човенВ зеленому морі вишень,А може про крихіткуЯку звуть Нетреба.Рахую свічки-зіркиКоли поранене СонцеЗаплющує війчасті очі,Під вікнами тупцяє Темрява,Я бачу білу чубату чаплю,Що стукає в шибку,Нагадуючи про добу залізаІ наступні години […]
метафори
24 posts
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Під небом крихким наче скло Ми ловимо місячних зайчиків, Наче вони не гризуни вухаті, А птахи кольору Сіріуса. Отож одягаймо тоги сенаторів – Патріархів зерна і цвітіння каштанів, Відчиняємо брами – як очі, Відчиняємо вікна – подиху ночі. Стіл бенкетовий сколочено з дощок Сакрального дубу мовчуна Сідхартхи Чи біловбраного пастуха […]
Сріблясте мовчання дзвону Зловісне, як вечір на острові Родос: Острові вітрильників і хрестоносців. Персики слів: стиглі і соковиті – Вони падають на каміння, На колючі вапняки злої епохи На яких ми стоїмо ногами босими І виглядаємо вороного коня часу, Чорного як сама пітьма, Як порожнеча між островами зірок, Баского коня […]
Жовтокрилі піфії Співають мені пісню-пророцтво: Антиутопію про кульгавого Торквемаду Поміж стиглих яблук, Що гирями пружними Падають в глибину хащів: У листя трави Слимаків опівнічного марення. Синьокрилі зайці Шепочуть мені про Еолію – Далеку як спогади, як торішній сон Їжака буколистого пагорба: Трохи вітру і джазу – натомість. І трохи роси […]
«Сторож, Батько-Час, весь сивий і зігнутий Йшов зі своїм стривоженим псом, шкандибав Вздовж берега крізь […]
