Корабель тисовий тесаний, Вітрила якого пошиті З клаптиків синіх снів: Залатані Небом. Назвав його «Doloroso», А мав би писати «Vigilia» На його боках опуклих І трохи трамвайних – Ніби підступні данайці (Споконвічні жителі міста) Приблудили на берег спокою У пошуках мушлі, Що нагадує глек Діоніса – Піфос кольору жовтневого Сонця, […]
пейзаж
7 posts
«Горобці – флібустьєри зими…» (Клод Клішо)Ілюзорні вухасті кроликиГризуть ілюзорну траву*(Таку ж зелену, як мої сни),А Шовковий ТомасЛасує морозивом хмар:**Трохи білого на блакитному –Наче в Армориці*** – берег і шумМоря. Того – неспокійного.Розкажіть про це королю Джону –Невдасі й муралю замківТаки на острові, на зеленому****З каменів, […]
Дух поетики плетений косами, І розвіяний віями вірності, І нехай ненаситні літописи, – Сік загублений в м’якоті вічності – Жовтими абрикосами. Тут в обіймах з’єднались три ангели, Забавляючись давньою лірою, І шуміла шухлядами яблуня, Як образ, де образ – мірою, Бо яблука в ніч падали. Набивали соломою ящики, Розливаючи сонце […]
Коли в повітрі блякло-сірому, Ще вчора спекою задушному, Стрімким падінням крил зворушений, Як чорних зграй рядків по білому. Я згадую твій голос змучений, Затишшя крил очей байдужості, Обмежений, навмисно звужений, В легких бретельках сну задушений Твій погляд із контексту вирваний, Ще не забутої історії, Як блякло-сірими повторами, В твоїх повторах […]
Він безликий Тезей і сказати йому більше нічого. Рвуть з безодні голодною люттю важкої стопи, Що на грузному схилі їх черепа; бивнями й хоботом, Чорним поглядом ярості в тучах являлись слони. В дикім буйстві атраменту неба, дрижанні небесному, Одержимі безумством. Пилюкою хмарився біг, Легіон знавіснілого серця – природньо-тілесного, Був знищений […]
Чи ревінням далеким, між хмарами повняться відзвуки, В голосінні, здається, чорнішає небо китів, І чорнилом заправлене лоно небесної музики, Порожньої ночі, важких океанських хвостів. Б’ють фонтаном зі свистом, повітрям наповнивши тушу, Вигинаючи ребра-шпангоути біблійних часів, І оббиті грозою, чорним вихором стягують душу, Звуком грому пустим від безсилих вгорі плавників.
Навіщо казку десь шукати? Треба знайти і описати, може вже тут, де ліс густий росте дерев потужний стрій. У лісовій гущавині неначе на морському дні ховалася хатина лісова, покрівля біла, снігова. Мальована тут казка лісова, день сірий хмурим виглядає, та вранці сонце враз кристалами засяє. Веде дорога […]