Ти – ніби кава. Запашний. Гарячий. З корицею, з ваніллю. З молоком. Легкий, як мокко. І міцний, неначе Рістретто. З незабутнім присмаком. Як лате-айс. Холодний, свіжий. М’ятний. Як капучіно, ти мене п’яниш. І твій цілунок наче шоколадний. Як львівська кава, вранці бадьориш. Як віденський еспрессо, ти вершковий. З кислинкою, і […]
#поезія #кава
8 posts
Ти шепотів ромашкові слова– А я опустивши голову , намотувала кола. Мені потрібно було ціле поле, не одна, Усі довкола. Ця прохолодна вранішня роса Аж лоскотала моє тіло голе. Мені потрібна була теплота– Я вся проквола. Моє волосся ці каштанові дощі Бурхливих течій І чорне плаття мов плющі вкривало ледве […]
ПАМ’ЯТАЄШ , МАМО ? Кожного дня фрагменти пам’ять намотує, мов кіно-плівку. Пам’ятаєш, мамо : я ще посиджу поряд твого вікна! Ти холодне пальто зняла, Ти промокла уся до нитки, Я долоні твої зігріла.. День картинками в пам’яті, Уривками сна. Чорно-біле, Минуле біжить куди? Поясни? Не кіно… А я відмотати хотіла, […]
Здається судять за вчинками, От вона і докурювала свої мрії. Для людей не будиш ти надто різною, Для когось – невільною, Для когось не прикуєш себе до батареї. В рожевих стінах рожеве полум’я, Клубками диму й своїх думок, Вона вирішувала все по різному, Та не позбутись усе ж чуток. І […]
Я грілась чаєм в знайомому кафе. Надворі січень, сніг давно мете… Ти підійшов, із кавою присів, Мій телефон настирливо просив. Роздратував від кави аромат. Ти сік мені приніс «Фруктовий сад»… Не дам я номер свій, ти так і знай, До речі, в мене в чашці стигне чай… Я думала, що […]
У чому суть життя земного? – Банально Вас спитаю. Нема ні каплі в тім складного, Щоб хтось сказав: “Не знаю”. . Та все ж знайдуться унікали Із хибними знаннями, Котрі у статках суть вбачали І жили геть без тями. . Для когось суттю є розваги, Комусь – на все начхати, […]
Душа холоне, мов у чашці кава, Що вранці ти залишив на столі. Колись була я ніжна та ласкава, Казав, що я найкраща на Землі. Тепер ось так. Прийшли-пішли. Удома І не говоримо, буває, так, як слід. Якась печаль, якась тягуча втома У наших душах залишає слід. Це сірі будні, яких […]
Життя як кава, кава як життя Є насолода там і гіркота. П’янить, вабить і зігріває Аромат такий, що розум аж втрачаєш. Що тільки не знаходимо У філіжанці запашної кави? В житті так само гірко, солодко І де коли аж сильно п’яно.