Непомітно торкнувся душі,І мов вітер пронісся по полю,Я до серця тримала ключі,Ще й барвисту смішну парасолю. Тож чекаю, хмаринки пливуть,А в середині тепло від того,Що не бачу калюж каламуть,І серпанку… покрову блідого. Громовиця зривалась сповна,Та метелики поряд зі мною,Розквітала поволі весна,Ой якою ж була запашною! На травиці стелилась роса,Так блищала, […]
Природа
2557 posts
Плину наче хмаринка,Жовте плаття шовкове,Воду пестить іскринка,Сонця диво ранкове. Очі сяють незвично,Колір злився з водою,Зараз небо містично,Зблисків тішиться грою. Ніжна чується флейта,Звуки простір леліють,Ніби музика неба,Розбудила враз мрію. Поряд погляд твій милий,Наше щастя так близько,А минулого рифи,Як колюче намисто. Море тихим прибоєм,Близить шепіт тривоги,Бачу долі я човен,Тільки, мабуть… лиш обрис.
У вікно заглядає троянда,Вся намокла в обіймах дощу,Не зігріла пора листопадна,Гіркоти напилась досхочу. Вдалині десь звучить серенада,Та його відчувала здаля,Це жартує вітрець – забіяка,Пролетівши замоклі поля. Він романтики дивна ознака,Ох як любить її веселить,Утікає сполохана мряка,Пелюстки висихають умить. Усміхнувся, війнув так близенько,Аромати чутливо вдихнув,Закружлявши у танці…о ненько!Враз далеко від неї […]
Вона збирала квіти польові,Постійно думала про нього,Кругом кружляли промені живі,Неначе… вісники від Бога. Її помітиш навіть звіддаля,Жіночна, в сукні бірюзовій,Тож разом чули співи солов’я,Зорі раділи світанковій. Війна, розлука, лиха відчуття,Молитва зараз, як надія,Тому вінець щасливого життя,Кохання щирого сплетіння. Вона збирала квіти польові,Вже інша зовсім, не вразлива,Тверда, рішуча, мовби сіль землі,Була […]
У світ чудес полинула неспішно,Моїй душі зробилося утішно,Тут синь небесна ніжила любов’ю,Стелила килим ніби бірюзою. Ступаю тихо, тільки б не зникали,Незвичні звуки скрипки та гітари,І щебіт пташки, подих різнотрав’я,Десь плескіт річки, в заводі латаття. Весна незримо пестить у розмаю,Крізь шепіт вітру, чується, кохаю,Навколо світло, нібито цвіт вишні,Розсипав щастя миті дивовижні. […]
Як місяць виблискує дивно,Немов заглядає у душу,Зірниці зібравши в намисто,Себе… захищаю від суму. Незвично пронизливий погляд,Проникнув у сховані думи…Та вмить соловейко затьохкав,Весь біль показався безглуздим. Навіщо ці домисли фальшу?Я знаю дорогу до щастя,Тож свіже повітря вдихаю,Неначе приймаю причастя. Якесь незвичайне світіння,Пробрало, мов наскрізь…о жінко!Дивися, небесне сузір’я,Вже інше влаштовує дійство.
Накликали літній прозорий дощ: В час посухи: Стукали в шкіряний козячий бубон, Співали заклично, по вовчому, А Небо порожнє, чи то посліпло, Поглухло, почерствіло. Думали, що то наше селище, А то Вавилон – цегляний, стобрамний Пихатий, з потворами-баштами, Що тикають в Небо шпилями (Хоча й Небу не боляче, Але воно […]
На ранок зненацька, страшна завірюха,Набігла нестримно, накинула снігу,Поривами вітру, зривалась колюча,Та жінка від цього отримала втіху.Схопила лопату, дивачка незламна,Бороти негоду, не треба їй трактор,Вляглися рум’яна, чи скажеш омана?Її забавляє засніжене сяйво.Немовби снігурка, прийшла відтавати,Щаслива до речі, тим часом лапатий,Ще сипав і сипав забувши про мандри,Як добре, заходить… до теплої хати.
Він робив морозиво зі снігу Солодке, наче січневий вечір. Він робив вино З крапель липневої зливи, П’янке, наче квіти троянд. Він лишав глибокі сліди На їдкій пилюці доріг – Може він був Людиною роздоріжжя – Я не знаю…* Дерева запізнювались на тризну, Чорнокрилі птахи думок Докучали вбраним у білі шати, […]
Бреду бур’янами блідими,Не знаю куди та й навіщо,Десь спурхне фазан з-під ліщини,Відтак не хвилює це дійство. І байдуже, мряка надворі,Чи сонце виблискує сяйвом,Втікаю від себе в тривозі,Укутавшись сірим серпанком. Душа ціпеніє від болю,Навіщо зі мною це сталось?Немовби розхристану долю,Тепер я спитала зухвало. Враз погляд уткнувся в страхіття,Забула про власні печалі,Постало […]
Книга, що стала повітрям Написана синьооким самітником, Що бавився словами як намистинами, Що відчиняв двері в безодню, Що жив у хиткій хатині, Яка була зроблена з очерету, Що ріс на холодному озері, Де плавали білі лебеді, Де кваки співали про синяву, Коли падав с небес дощ. Книга, що стала димом […]
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
Там, біля тихенької річки,Засохла тополя стояла,Недоброго начебто вісник,Цей привид одягнутий в саван. Її заливало дощами,І вітру хотілось зламати,Вона ж не вмивалась сльозами,Хіба відчували щось шрами? З’явився десь паросток хмелю,Листочки зелені-зелені,Немов обійняв порожнечу…І знову… життя нескінченність…
Чомусь згадала, твоє обличчя,Та все ж буває таке не часто,Минуле, ніби пожовкле листя,Від часу дійсно втрачає сяйво.Погода нині похмура, мрячна,І темні хмари прийшли надовго,Ворона чорна тутешня дама,Сидить на гілці неначе морок.Так сумно стало, душа застрягла,У тому болю…навіщо зараз?Невже остання в вікні троянда,І колір жовтий, насправді натяк.Поникла ружа… вона, мов привид,Ще трішки […]
Горобчики сіли на гілці,Цвірінькають дзвінко завзяті,Як холодно завжди у січні,Та звичні їм зимні напасті. Виблискує сонячне сяйво,І падають дивні сніжинки,Обласкані ніби світанком,Зими незвичайні родзинки. Ось тільки вітрисько завіяв,Піднявши враз пір’я сріблясте,Стрімливо злетіли над віттям,До зграї, що ринула гаєм. Здалося в пернатих все просто,Не сваряться, душі відкриті,Ні гонору в них, ні […]
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.