сад
10 posts
Старий ірландський сад, Тут каменів більше, ніж дерев, Тут квітів менше, ніж моху і трави, Тут журби і спокою більше, ніж радості. Кам’яна огорожа легенд Про щось темне шепоче Старому щуру, який нюхає Холодне повітря осіннього дня. Тут садівник пошерхлими руками Бере щоранку заступ рукописів, Тут яблука терпкі, а терен […]
Світить ясний місяць серпом над садами, а вже вечоріє, над дахами – хмари, над землею нічка крила простягла і вже пізній вечір, спати вже пора. Час землі заснути, та плоди ростить і їм дозрівати, щоб упасти вмить, дзвоном-перегуком бігти по даху, із тихеньким стуком впасти у траву. Блищала зірниця, шумів […]
Она у порога стала, как дальше ей жить – не знала… Все бросить, забыть и уехать? Решение кувырком. Она очень сильно устала… И дети вдруг ей сказали Что надо пожить для счастья, отбросив свои «потом»… А сад так манил малиной, цветами и абрикосом, И тот огород в три сотки, […]
Тоді коли забракло слів, в саду вечірнього покрою, Чиясь невидима рука згорнула книгу Бомарше, І там в розшитій золотом парчі, Коли мов застібкою сонце, Вона явилася нагою, З м’яким проміттям на плечі. В саду розлогі крони слів, рожевий цвіт луни згубили, Що мов застигли в цятках щік розкішним вибухом ночей […]
Змішалось все в безформній вазі сну, І запах гіацинтів й форми лілій, Мов світ дзеркал створив свою весну, З троянд – уста, пелюстки слів з камеї, Зібгавши всю квіткову таїну, В повабний стан м’яких, округлих ліній. Де теплий віддих макових полів, Напнутий дух в розлитій бані сонця, Ромашки там вмолились […]
Матінко, матусю, ось вже й тепле літо! Мальви кольорові заплітають тин. Зрошені росою, зорями сповиті, Лагідно зігріті сонцем золотим. Тягнуться все вгору, мов тебе шукають! А ти десь мандруєш в неземних світах! Не прилинеш більше, та вони не знають! Може лише прийдеш у бентежних снах. Вже цвіте, матусю, матіола рясно! […]
Голосистий пташок у сад прилітав, дзвінким голосочком троянді співав: “Розквітай, трояндо, квітки ніжний цвіт, чи даєш, трояндо, відповідь мені? Хто до тебе зрання на ганок літав, піснею дзвінкою красу звеселяв?” “Прилітав же дощик, летіли хмари, із сірої хмари рясно йшли дощі.” Дощі випадали, поїли стебло, щоб стебельце вище і росло […]