Я встану рано, на світанку, Пройдуся полем по росі, Послухаю спів жайворонка в небі, Побачу рідної землі красу. Піду у гай, де соловей щебече, Вдихаючи на повні груди. Стрічатиму біля потічка сонце Й відчую пробудження природи. І кожен кущик до мене озветься, Кожна травинка з ранком привітає. У […]
вірш
6 posts
Вже запах осені відчутний Заповнив простір, всюди люди. Та у думках своїх закутий Ідеш кудись або в нікуди. А серце б’ється все частіше, Таке життя – ставай сильнішим. Тихенький гамір в голові, Але все добре – c’est la vie.
Глухі стіни, самотня квітка, Подих вітру й келих вина. Так відпочине лиш сильна жінка, Та тільки в серці у неї зима. Літній вечір, дощ назріває, Буденна тиша ріже їй слух. Що у думках ніхто і не взнає, Чекає на дощ, біль трохи вщух. Колише вітер дерева крону, У сил природи […]
Здається, ми знайомі значно довше, Можливо, ще з минулого життя. І смак п’янкий стає тепер солодше. Не треба зайвих слів і співчуття. Та відчуваю – знаю тебе добре. Чи помилилась знов? Такі вже почуття… Моє буття, сумнівне і хоробре, Йде до мети або до небуття.
Ти смерч Ти лавина, безодня, Ти ангел, ти демон, ти звір. Ти біль Ти далеч бездонна Ти бурхливий потік вод із гір. Ти війна Ти шалена, підступна Ти нестримна, ти нічний буревій. Ти одна Так потрібна і неприступна Ти любов що живе на кінчику вій. (картинка з інтернету)
Легко дихати від безпам’яті, І писати, писати в стіл, Сторінки, що із серця вирвані Та складати в шухляди пусті. І не варто читати, насамперед, Бо воно не роз’яснить те, Чому не впізнали автора Раніше, а тільки тепер.