За “нас” болючий страх засів у грудях,
Що “ми” не станемо у цьому ще житті,
Бо “нас” – це аксіома болю та відлуння,
Бо “ми” – це теорема виведена в почутті.
Не стати цілим нам, бо “ми”, як паралелі,
Завжди, неначе, поруч, але й не разом…
І по життю заходим в різні двері,
Хоч сонце й світить порівну обом.
І підсвідомість пише: ” Вже не буде “нас” ,
Які б призенти нам не дарувала доля.
Як не складай життєвий той пасьянс,
“Ми” паралелі. І це не наша воля.


2 коментарі ““Ми” – паралелі”
Так гарно…. Філософічно…
Дуже дякую. Рада, що припало до душі ❤️