Чому болить душа, не знає супокою,
То рветься догори, то соромно дрижить?
То пише ці вірші затерпшою рукою,
Або без слів в кутку самотності лежить.
Чого тобі іще? Вже все було з тобою:
І пристрасть, і любов, помножені в рази.
А може хочеш ти напитись того болю,
бурштином що зробив застиглу тінь сльози?…
Для чого ти ще тут? Який магніт тримає?
Обсмалених розлук тягучий нищиш час?
І тягнешся до зір, де Сонце спопеляє.
І пригадаєш те, що було в перший раз…
Чомусь на цій землі значущого так мало….
Який в стражданні сенс? Я Господа молю,
Благаю, збережи все те, що так кохаєм,
Щоб у безсмертя ринути,
не знаючи жалю.
2 коментарі “Тінь сльози”
Гарно складено! Душевно про душу.
У першому куплеті слово “куточку”, мені здається випадає з ритму, коаще буде ” в кутку”.
Натхнення вам)
Чому болить душа? Це питання вже багато століть хвилює людство. У кожного поета є своя несподівана відповідь. Ваша поезія мене вразила.. Дуже щиро, сповідально у просторі філософських роздумів. На мій погляд, як виходить з богословських книг, які я читав і намагався зрозуміти, що людині дарована “Божа Душа”, яка є надзвичайно чутливою до Світу, в якому живе Людина. Божих благословінь та творчих натхнень. З повагою Валерій Кучеренко – автор книги поезій-апокрифів “ГОЛГОФА” . Київ…