Своє коріння
Я є русин, хоч і східняк наполовину,
“Продукт схід-захід” – каже няньо мій.
Люблю я закарпатські гори і долини,
Й Донбас люблю – там корінь мій.
Шум ковили і дух полину,
шрокий степ…Гуляв не раз я тут “Бендеровец! – не раз кидали в спину –
Шуруй домой, вас здесь не ждут!”
На них не маю зла, бо вже пізнали,
Хто їх “расєйскій брат і друг”
І “руку помощі” відчули –
І посвист мін, “арти” і “радів” звук…
Чи доведеться побувати
В степу донецькому, чи ні?
І павлопольців рідних повидати,
Чи доведеться ще мені?
Бабинець Юрій.
На фото – павлопольська рідня Пугачі і Шакірови
Автор публікації
Хтось злий на мене все забрав
(хіба життя ще взя́ти?)...
Нато́мість Бог у дар послав
уміння римувати!
От і пишу я все підряд,
у око що упа́де -
і жарт, і лірика у ряд...
Читайте - це про ме́не!
Титул: Яскравий коментатор
Титул: Небайдужий читач
3 коментарі “Своє коріння”
Жахливі подіїї, скільки скалічених доль.Хороший вірш.
Liza Bird👍
…і хай вони говорять переважно на “мові агресора” – не прекрасно спілкуємося і на моїй рідній русинській, і ніякої різниці у поглядах немає. Це засіло в голові у “шизіка” Путіна!
Дуже життєво….