Постукала Покрова до вікна, Злотавим листом землю притрусила, Берізкам стиха коси розплела І двері широко у зиму прочинила. Заплакали, зарюмсали дощі – Мабуть, і в них свої бувають стреси… І подорожнім вказують кущі Місцеві напрямки холодної адреси Пора вогню, надії і краси… Ще все прийде і всього доторкнеться… А мама […]

Запахла осінь листям і дощем, І сиве небо долу притулило… А на душі – якийсь холодний щем, Мов болем обпекло і роз’ятрило. З’явилось раптом: «Господи, прости!» Перечепилось за холодну втому – І полетіли в далечінь листи, У безвість, адресовані нікому… Час сповіді… Пора життєвих жнив… Розкрию парасольку серця свого, Щоб […]

Відсвічують вікна – багряним, червоним – Це осінь в своїм надвечір’ї блукає. Дзвенять від морозу калинові грона І листя спросоння тремтить і зітхає. Осіннього сонця промінчики блідні В очиська великі калюж зазирають. А вітер несе золотаві і мідні, Яскраво-червоні листи нашим краєм. Листи за минулим… За прожитим літом… Як тихий, […]

Вже жовте листя тулиться до ніг, вже павутинням днину обплітає, і сіра сітка стомлених доріг свої обійми стиха розгортає. Торкне тебе як спомин, як печаль: десь там позаду, залишилось літо. Красуне осене, зніми свою вуаль – так хочеться ще мріяти й радіти. Не поспішай іти. Зажди. Постій. Ще вистачить і […]