Дві «двадцятки» зійшлись в високосному новому році. Скоро – скоро настане для дива і казки пора. Хай достаток несе він і радість на кожному кроці І не бійтесь того̀, що пройде він під знаком Щура. Щур цей зовсім не злий, це – маленька сіренька тваринка: Шкоди він не несе, любить […]
Daily Archives: 24.03.2020
НЕ ЗАБУВАЙМО РІДНУ МАТЕРИНСЬКУ МОВУ – МОВУ УКРАЇНСЬКУ . .Пригадую своє недавнє перебування в одній із міських поліклінік Чернівців. На звичайному прийомі у лікаря, як завжди, така собі співбесіда: про наслідки захворювання, симптоми хвороби, лікувальні процедури, загальний стан і самопочуття, здоров’я. . .Та найбільше мене вразила ввічлива розмова лікаря, гарна […]
Січневий здичавілий вечір, Холодний прихисток сльоти. Двором блукає порожнеча, Воліє хоч кого знайти. До року час ніяк не звикне, Тож не накоїв ще дурниць, І переморгуються вікна Жовтавим кодом таємниць.
Цінують поле не за бур’янами. Не зачіска оздоблює чоло. На війни ходять не за орденами, А щоб тих війн нарешті не було. Шанують пісню не за обертони. Не кожен, хто на сцені, той артист. Знімайте діадеми і корони, Вони не зможуть замінити зміст.
Вікно в морозі. Добрий чай і книга. У шибку вітер радісно гуде. Упала думка. Скинуто веригу І більше вже не муляє ніде. Десь є екватор. Він ховає літо. І сонце влаштувало там барліг. А тут зима. Пухнасті ходять діти. І на дахах тихенько плаче сніг.
А місто зачаровує зимою, Хрусткою, наче печиво під чай, Простими снами бавиться зі мною, Та білим засипає небокрай. Живе в листах, вітринах та афішах. У запахах. У настрої. В душі. І хочеться кохати тільки тишу, Залиту у віконні вітражі.
Замовкло небо. Вицвіли думки. Порожня осінь ластиться до серця. Гортає час пожовклі сторінки, І кінь рудий на березі пасеться. Звертаю в ліс. Він так мене любив, Тримав найцікавіші таємниці. А він мовчить. Немає в нього слів. Ліс просто спить. Йому хороше сниться.