Єсенін встиг сказати це раніше, Як палко він кохав весну, Весною й небо голубіше, Й живе прокинулось від сну. У кожній проліска пелюстці Є обіцянка: лиш заждіть! І трошки згодом килим квітів Землю укриє щільно вмить. У брунці кожній – є надія На новий крок, новий етап, Щоби збулась завітна […]
Daily Archives: 06.04.2020
66 posts
По грани южной магистрали, Не замечая на пути преград, Наследник умершей морали Ронял шаги дорогой наугад. Дыханье эхом отзывалось, Во взгляде растворилась бирюза, Пройти немного оставалось, Однако он застыл, закрыв глаза. Вот цель близка и что-же дальше? Покой, награда, дети и уют? Платить налог семейной фальши И наслаждаться каждой из […]
У віршах – доленька моя, У творчих пошуках – всі роки, Стрімка бурхлива течія Снаги й горіння.Та неспокій. Хтось після себе залиша Дітей, онуків, дім просторий, Моя ж ліричная душа Сади поезії все творить. Думок нескорений політ, Для мене вірші, наче діти. Перед людьми життєвий звіт Про недарма літа прожиті. […]
Кожного ранку я бачу тебе Такі очі сонні, а руки легкі І кожного ранку коли я бачу тебе Я знаю, що будуть обійми п‘янкі Навчання, робота Гарячий чай, несолодка кава І я знаю, що доля лукава Але вечерком фільм, розмова І з тобою я така ласкава Якщо ж є друзі […]
Я пам‘ятаю твій поцілунок Який ніколи не був у мене на вустах Я знаю у тебе було безліч коханок Але коли ти зі мною, я немов птах Нецілована я тобою Але завжди в твоїх думках І нехай я в твоєму серці давно похована Все одно знаю, що я в твоїх […]
Росія врятувала світ! Від тираній, фашизму, від Навал, яких навалом, мля Було і буде до х.. Расєя тут, там вороги, Але поб’є всіх до ноги Хатят лі русскія вайни Спитайте ви у сатани У садку вишневому хрущі Боже дай Расєюшкє мощі В небі синєм боїнги збивать, Руський світ усюди захищать […]
Якби ти знав, яка безмежна сила Твоїм словам дарована була… О, скільки раз вони безжально вбили, Та воскресала знов від їх тепла. Якби ти знав, як рани ті тривожать І в скронях через край пульсує біль… Єдине слово, ненавмисне, може, А срібні роси вибились з-під вій. Якби ти […]
У туманів – біляві коси. У туманів – волога суть. В них під ранок приходять лосі і на рогах казки несуть. Тишу боязко рвуть губами під хитання сохатих веж. Пахне осінню та грибами. І казками, звичайно, теж.
Є спогади, яких не загубить. Є образи, що достеменно вічні. Їх не зламати вбивчістю століть, не застудити скам’янілим січнем. Їх не втопить в огидливій ганьбі. Не промінять на срібники у жмені. Вони у снах. У небі. У тобі. І серед інших, може є й про мене.
Звір дивовижний «босоніг» варення любить і цукерки, малюнки в благодаті книг, язик показувать люстерку, В яру рубати бур’яни. Дружити з псами та луною. У ньому стільки ще весни, що осінь ходить стороною. Він музикант і мандрівник без злих учинків за плечима. Звір дивовижний «босоніг» із щиросердними очима.
Різдвяним світлом блимають берліни. Парижі в небо башти простяга. Венецій пісня у безсмертя лине. До вальсів віднів гаситься жага. Напевно, так закладено в природі: до радощів людина має хіть. Допоки чорт застряг на нашім Сході, ну що ж, радійте. Блимайте. Живіть.
Йдемо у поле, де душа від щастя бігає кругами, Де хмару місячне лоша жмакує вогкими губами. Де небокраю в’ється нить, дріма у травах сон-приблуда, І час поволі цокотить, не поспішаючи нікуди. Де чародій-туман житам сорочку шиє ясно-сіру. Йдемо у поле, бо містам уже давно нема довіри.