Буря ламала деревам руки, Квилив під зливою сад. То була ніч для гіркої розлуки: Шал не повернеш назад. Хмара вчепилася в нашу стріху, В ринвах зітхала вода. Нашу колишню солодку втіху Сумнівів з’їла орда. ©
Daily Archives: 13.05.2020
23 posts
Я на кущ полину наступив… Я відчув його дух і полинув У країну дитинства і див, Де в копицю падав на спину… Ох, як жайвором тьохкає час! Я й забувся, коли він востаннє Зупинявся, дивився на нас Без тривоги і без зітхання… Я ще й досі на сіні лежу, […]
Місяць ніжно цілував Хвилю дотиком грайливим. Світло долі дарував Двом закоханим, щасливим. І розвіявши туман Розпроміненим сіянням, Розбудив цілий вулкан, Переповнений коханням. Ув обіймах почуття Розчинялися тремтливо. Вечір. Берег. І… життя… Грало море пустотливо. Очі в очі… Ніжність губ… Небеса благословляли Безгріховний грішний шлюб. Хвилі вечір забавляли. Зорі високо вгорі […]
Десь у тумані, біля броду, Вмивається зі сну природа. Холодним сріблом край дороги Роса покотиться під ноги. І мов веселку, із грудей, Виймає пісню соловей. Господь відкрив ворота раю, Він людям сонце випускає, І ллється золотий потік Небесних, щедрих, теплих рік. Ласкавий промінь на подушці Зігрів кучерики на вушці… І […]
Крізь рожеві серпанки, крізь скельця роси, Одягнувши святкову обнову, Поєднавши в акорди птахів голоси, Навістивши зелену діброву, Розстеливши між пір’ям хмаринок блакить, А на ній ще й веселку барвисту, Оцінивши потік, що з гори струменить, Та долину рясну трав’янисту, Ти прийшов на весняний квіток фестиваль І розвіяв нудьгу ще недавню. […]