Незавершений поцілунок Як обірвана враз струна. Дивний осені подарунок – Недопитий келих вина. Під ногами опале листя Якось стомлено шелестить. Горобини червоне намисто Ще яскраво тах мерехтить. А у мене на серці тривога – Чи то осінь, чи знову весна ? Заблукала дівчина-небога, Майорить її стрічка ясна. […]
Monthly Archives: Травень 2020
605 posts
Пішла душа топтати закаблуки. Хитає світом, дрібно тупотить. Й у світі ще нема такої штуки, яка б могла цю душу зупинить. Танцюй, душа! Поводься, наче діти, забудь про рамки, правила і час: Ми маєм встигнуть все на цьому світі, допоки світ цей відає про нас.
Любовь оставит отпечатки, На сердце вечные рубцы, И жизнь играет с нами в прядки, Всё рубит чувств наши концы, Судьба спешит мечтой утешить, Достроить лабиринт пути, А смерти всё равно, хоть свят, будь грешен, Приказ простой, забрать и увести, Мы все пылинки во вселенной, И всё понять нам не дано, […]
Зорепадом спливає час, Ті зорі спадають для нас, Ніч запали поцілунком, Серце калатає лунко. Загадай доки тиха ніч Не втекла непомітно пріч, Доки зорі спадають вниз, І далеко до моря сліз. Завтра буде усе не так, І на вістрі чужих атак Знов зіщулиться час для нас Серед попелу і образ.
Каламутна пітьма Піднімає стовпи. Соляні? Туману? Каламутного місяця око Вдивляється з хмари Десь в попідребер’ю. Прокидається тихе скавчання. Дорога межею Поміж світами. Розливає пітьма Каламутну смолу,. Чи впіймає кого? Поміж дощами. Повня здіймається.
Тиша посеред шляху Тінь виступає зненацька Змушує до зупинки. Тиша німа довкола Шлях той давно безлюдний Тінь поперек дороги Навіщо та тінь? Чия? Тінь та лише мовчання Тінь та безмовний докір Переступити просто? Шляху вперед нема. Доки розтопить сонце? Доки не впаде вечір? Тінь повернеться знову Поруч завжди вона.
. . “НА ДОЛИНІ ТУМАН УПАВ, МАК ЧЕРВОНИЙ В РОСІ СКУПАВ…” . .”У відомій українській пісні “НА ДОЛИНІ ТУМАН” є поетичний, наспіваний куплет: “НА ДОЛИНІ ТУМАН, НА ДОЛИНІ ТУМАН УПАВ, МАК ЧЕРВОНИЙ В РОСІ, МАК ЧЕРВОНИЙ В РОСІ СКУПАВ”. Перед очима постає мальовнича барвиста картина, сповнена краси, чар, мрійливої поетичності […]
. . ДОВГОЖДАННИЙ “ДОБРИЙ ДЕНЬ!” . .КАТЕРИНА сиділа у барвистому квітнику перед хатою – світлицею на своєму низенькому стільчику й обережно прополювала кожен кущик, кожну квіточку, кожне стебельце, ретельно й акуратно збираючи бур’янчики у відро. . .Жінка з приємною цікавістю прислухалася до мелодійного дзвінкоголосся […]
Змінився клімат, змінились люди. Ніщо не вічне на землі. Зими такої вже не буде Як пам’ятається мені. Не буду більше молодою І знов до школи не піду. І не такою вже ходою Я на підборах гідно йду. Але в душі немає смутку. І блиск очей іще не згас. […]
Стояв хлопчина зовсім молодий, У чорних кучерях і сиві засріблились, Пізнав уже він горя та біди, Бо ж захищав свою він Батьківщину. Хоч бачив як загинув командир, Та від безвиході кусав до крові губи, Бо ж не вдалось йому допомогти. Війна ще не одне життя загубить. Йшла нафарбована одна “мадмуазель” […]
Роззирається корова: де подруги? На лугу – одна… Що тобі,грушо, не вистачило ? Води? Любові? Всохла… Ти не вірила моїм словам.Сміялась! Зелена юність. …а мама квіти поливає.Своїми хоче руками. Вдача – пані гонорова.Діждатись – вже роки пройдуть..
Притулись до мене небо, Обіймайте мене зорі. Небагато мені треба – Лиш краплину щастя й волі. Щоб всміхалось мені сонце, Коли рано вийду з дому. Дощ постукав у віконце: Чи не змити тобі втому ? Налетів щоб вітер буйний І розправив мої крила. Запитав у мене чуйно, Чи […]
. . ДОЩ ІДЕ… . .Ось дощ іде – так довго ми його чекали. . .А дощ іде – Земля все п”є – вбирає воду. . .І дощ іде – ми ГОСПОДА давно благали, – . .А дощ іде. – Цей дощ […]
Дощ Мряка Телефон Холодний день Бере в полон Як сон І хмари ллють А в серці – лють Як ртуть На дощ На зеро теплоти На те, що так Далеко ти І ти Як дощ Такий холодний І німий Такий далекий І не мій Ну що ж Давно уже Потрібен […]
Хмаринки біленькі, хмаринки пухнасті, літають по небу, хмаринки хвилясті. Як сонечко світить, то хмарки прозорі. Як дощик найметься – не видко і зорі! Насупляться хмарки, зберуться в комочок, і хлине з них дощик, веселим струмочком! Й радіють йому і травичка, і квітка… Та саме найбільше – це радість для діток! […]
не вщухає дощить дощить мокре небо лягло на плота змито залишки тих століть де у спеки була робота до землі пригина траву поступилась весна правами все пливе і я теж пливу в нескінченність пливу словами