Я одна із мілійона – темний лицар на коні. Триста три мої вагони Вже везуть листи мені. Я одна із сотні тисяч- Безпритульна і німа. І бува мені не спиться, Гіркоту як п’ю до дна. Я одна серед пустельниць, Серед сірих людних мас. Запускайте своїх мельниць, Хай здійсниться перефраз.
Daily Archives: 16.06.2020
14 posts
Тоненькою межею рівноваги Крокую, балансуючи всі дні. Тривога розхитала зовсім ваги, І сумнів щедро насипа мені… Приборкую в душі гарячу лаву: Не дам емоціям зробити попелище! Зберуся в купу. Сяду, вип’ю каву. І хай обставин лютий вітер свище, Я знову встою. Знову, як завжди! Не вперше доля грається […]
. .ЄДНАЙМОСЯ НАВКОЛО КВІТІВ, ЯКІ ВИГРАЮТЬ УСІМА БАРВАМИ ВЕСЕЛКИ! І ДЗВІНОЧКИ, І ДЕЛЬФІНІУМИ З НИМИ У ТАНКУ… . .Як тільки-но почуємо, або промовляємо слово ДЗВОНИКИ, то відразу у нашій уяві спливає лісова галявина або безмежний луг, де серед зеленої трави спалахують голубі ДЗВІНОЧКИ, ніби маленькі часточки неба… . .Чарівною […]
Спи, маленький, будь ласка, час настав добрих див: Розповім тобі казку про мишей та котів, про веселі пригоди, про удачу та сміх. Чуєш, сон тихо ходить? Він сьогодні про них.
Чорними круками небо захмарене, Осінь війною пропахла задимлена, Часу немає в листках календарика, Рими злітають у вирій за римами. Скільки століть зупинилось секундами, Скільки страждань відлетіло з туманами, Знову війна, ще не стала легендою, Доля лякає нас знову кайданами. Небо закопчене чорними круками, Неба не видно за бурями чорними, Листя […]
Уявити могла якби Ту похмуру осінню твань, Каламутну ріку журби Серед безлічі спростувань. Уявити могла якби Ту стрімку невблаганну мить, Озирнешся – і вже раби, Кожен волею тільки снить. А якби зупинити все, Що уява нанесла враз, Той листок перетне шосе І не встигне прийти наказ. І малює оте якби […]
Напівхолодна, напівм’яка, Напівласкава, напівлиха, Наполовину розбита ніч, Чи просто осінь пустих узбіч. Напіврозплата, напіввина, Напівбагата, напіводна, Наполовину втікає щем, Його не змити одним дощем. Напівосіння голосить синь, Ще сонце вийде, ще впаде тінь, Напівзимові гудуть вітри, Напіврозмови, напівдари. На половину. Чи вже цілком? Та осінь повна гірких оском. І напівсумнів […]
Бывали дни, когда казалось, Что мир вулкан и лава – я И равновесие давалось Поверь в те дни не без труда. Как лава путь не выбирая, Сжигая все вокруг себя Живое в пепел превращая, Так ненависть во мне жила. Я ненавидела все сразу: за темень ночь, а день за свет. […]
Вони ішли та весело сміялись, За руки взявшись, як тоді давно, Щось згадували та розповідали, Життя ж перед очима, мов кіно: То кадр веселий, то із болем смутку, Високий спуск, а то крутий підйом, То в лузі ніжні-ніжні незабудки, То край дороги знов чортополох. Тих кадрів було у житті багато, […]
Затихло місто в сяйві ліхтарів, Збирає ніч акорди в тихі гами, І в ніжних звуках тріо скрипалів Озветься час капризами – дивами. На сонний парк впаде таємний блиск Далеких зір, безмежжя тихих далей, І створить місяць свій сліпучий диск Й залишить знак у відблисках скрижалей. Заснуло місто, спить в солодкім […]
Я заберу усі твої кошмари І ніч твою перетворю у день. Найбільший страх твій, Найперша для мене мішень. І тільки вороги твої, Будуть лити сльози. Шипи на їх нагострять, Усі мої рози. Постараюсь навіть час здолати, Щоб ти вічно поруч була. Бо стати кращим, Мені допомогла.