Monthly Archives: Березень 2022
143 posts
«А що таке віра, Якщо не втілення або роз’яснення серцем Розуміння невидимої натури?» (Григорій Сковорода)Віра мояСхована в чорній кам’яній скрині,Що лежить серед кинутого ірландського дому,Що стоїть на пустищі,Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.Дому, в якому ховались повстанціІ грілись біля […]
«… Ти не вмреш Мальволикою смертю…» (Пауль Целан)Ми вмираєм, вмираєм, вмираєм:Смерть наче квітка цвітеУ садочку кохання.Ти зозуля чи кат?Стиглі вишніКрапками в зошит опівдніВ літопис-рукопис жадань –Вишні, які в Ірландії вітрянійНе цвіли споконвіку –Хіба що дикі – як ми.Цвіт бузини – ніби літо,А насправді дощисько […]
Зорі як зернаНа зимовому небі:Їх видзьобав птахСрібновбраний –Ховається в присмерку.Їх знову насіявЯк пилБог човнів та парабол,Бо зима на дворищахПалацу-фільварку,Де години в барилах винаБережутьДля білявих чужинців,Бо дивись:На ристалищах окаГраф лісів та боліт,Повелитель самотностіВідкриває своє око зле:Навпіл ніч, навпіл полум’я свічки!Б’є в бубон шаман,На офіру не стане волошок,Небо жадібне прагне вогню,А ми […]
Так виглядає ніжність Перших весняних днів Дивний малюк підсніжник В лютому ще зацвів. Звідки він знав, що скоро Станеться ця біда І лицемірний ворог, Люта прийде орда. Як же це все зненацька, Підло, мов в спину ніж, Мрії палкі, юнацькі, Хтось обірвав за ніч. Ранить у саме серце Град його […]
Довкола твоїх зіниць відтінки усіх небес, Що були до тепер, що над садом твоїм бовваніли І пливли, і мінялись, і вдихали уста поетес Кольорові вітри напуваючи словом тіло. І здіймалося плаття, спадаючи зеленню вниз Мов долина весни, де збігають до ніг пасифлори, І тремтіла роса, чисті роси наболених сліз, По […]
Хіба ж можна судити людей, Які дітей якомога далі везуть, Від тривожного звуку сирен, Та снарядів, що смертю лютують. Мені легше сприйняти війну, Коли не дивлюсь в перелякані очі, Дітей, що лишилися сну, За них молимося вдень і щоночі. 21 сторіччя, Боже, хіба це не сон, З якого середньовіччя нелюдь […]
Я довго мовчала, бо й не знаю, що говорити… Ніч перебули… Чи будемо завтра ми жити… Київ тікає, рятує дітей від смерті… Харків стоїть героїчно, б’ється уперто… Херсон в облозі, родичі наші в підвалах, Тішились вчора, дитинку сьогодні чекають… Чернігів: палають будинки, завали… Жорстокість якої ніколи до того не знали… […]
Тут, на форпості Старого світу Хмари зібралися з крові та попелу, Сліз, голосіння, криків та вибухів Металу замішаного на фіолетовому Кольорі вбивць. Світ розчиняється, плавиться в домнах Війни, куди закидають будинки, Жителів міста, автомобілі І кров’ю скипає в її горнилі Заклик до помсти, До справедливості. Вистояли. Так, ми вистояли! Це […]
Коли закінчиться війна, Насмажимо удвох картоплі, Напроти сядемо біля вікна І довго будемо дивитись в очі. Побачимо в них синє небо І сяйво сонця на зіницях, Тут тільки ми, неначе серед степу, А ще картопля пахне. Нумо, усміхнися!
У Прощену неділю не прощу, Лиш тому нелюду, що так із нами чинить… У Бога прощення за злість свою прошу, Мій український нарід нині гине… Без жодних правил сатана веде війну… Руйнує все до чого доторкнеться… А потім бреше світу, я мовчу… О Боже, хай йому це не минеться… У […]
Той дeнь почорнів вписавши в історію слово ВІЙНА Той дeнь божeволів від горя, що нeсла вона. Він нe розумів, питав у чім його вина? Той дeнь пeршим чув, як виє сирeна страшна. І він проклинав того, хто його очорнив На вeсь світ кричав: － Спиніть！Я нe хочу війни！
Не смій, вороже бидло, Торкнутися святинь, Згориш!!! Столиця рідна, Києву Великий, Кріпись!!! Над небом України, Злетілись Янголи, Дивись!!! Матір Божа покриває, Вишитою хусткою, Схились!!! Господь Бог все бачить, Скоро буде чудо, Молись!!!
Ліхтарі гаснуть під звуки сирен. Зорі на небі – кому вони зверху світять?! Чи знаєш кому, як під свистом ворожих ракет Спалахує Київ, Харків, Маріуполь, Суми – Вся Україна. Кому вони світять Хто скаже, хто відповість? Ті хто ховається нижче землі в бомбосховищах? Для воїнів вірних, що б’ються в розбитих […]
Сигнал повітряної тривоги… Діти у підвалах… Страх… Зруйновані будинки… Сльози… Та патріотичний гарт… Плач… І ночі неспокійні… Вулиці в руїнах… Танки… Воїни… Госпіталь мобільний… Знов тривожні наші ранки… Світ… Тривога… Нова зброя… Волонтери… Альтруїзм… Гордість… Перемога бою… Злість… Ось це патріотизм… Гради… Біженці… Кордони… Та тяжкий воєнний час… В 21 […]
Крушіть соколи України, орду московитів. Щоб, як в пеклі всі горіли, на Вкраїні милій. Вони землю нашу вічну, сльозами залили, Зруйнували, що зуміли, а ми їх в домовину. Не пробачимо ніколи, не забудем ката, На кістках, на їхніх, вражих, ще станцюєм танок. Крушіть соколи України, орду московитів, Весь народ вам […]