Тягнуться в небо Жовтими свічками Окличні знаки романських веж – Torri di guardia З дикого каменю. Коли з мене вітер солоний Зірвав білу мантію спогадів Про необачну требу На тризні мідних дзвонів, Коли відчувалося В меланхолійній Адріатиці Щось більше ніж синява, Коли згадувалось, що твердь Сьогодні не хвора на лихоманку […]
Yearly Archives: 2022
1226 posts
Любов витинає кроками білі літери на білих сторінках часу. Їй під силу переступити гори і зім’яти галявину червоних метеликів спійманих шовковою ниткою; в скелясті пригорщі набрати сонячні води озера заглядаючи в прозорі глибини його дна заломленим промінням твоєї наготи і пити його холодну сріблясту ніч з келихів чорної парасольки. Стільки […]
Щедрий, щедрий, щедрий дощ Із щавля нам варить борщ. Борщ зелений на щодень, Треба ложечки лишень. Ми за стіл – борщу нема! “Що? Чекали ми дарма? Як же ти його варив?” “На щавель я воду лив”
Сиділа довго на даху, Ворона чорна, Нечутно бідолаху, В роздумах вона. Крутилася в голові, Лише суперечність одна: Бог дав благодать цій землі, Тоді навіщо потрібна війна?
Вже пів дороги листопад пройшов, Доволі теплий без морозу й снігу, Ще квітнуть хризантеми під вікном, Вціліла і троянда біла-біла. Подекуди зелена є трава Притрушена листками золотими І шурхотить вітрець легенько ними. Нехай же мирним буде листопад. 2022 р.
Кам’яне, кам’яне, кам’яне Серце міста рибалок на березі моря, Міста доріг і коханців, поетів і катеринок І слова «авжеж». Долучаюсь до березня на перехрестях часу, Мовчання велике і синє, Наче небо над Ріміні, що читає вірші Маріо де Каронезі (він теж був поетом). У мережеві спокою зазираю в зіницю міста, […]
По казковій незнайомій доріжці, Шлях усипали троянди, Вони манять, шепочуть слова ніжні, А ти боїшся чомусь туди ступати. Твоя дорога проторена роками, По ній, крок за кроком, по колу, Йдеш бойовою ходою під зірками, Й не помічаєш їх, навіть випадково.
Ти вмієш без страху Дарувати мені квітку мигдалю, Натякаючи на майбутнє гірке літо: Стоязикий замок Вкриває моє здивування весняне Білим. Захотілось стати повітряною кулею: Наповнитись димом гарячим І літати-висіти над цим кастелло, Що збудував Пандольфо, В якому він мріяв про квіти, Що цвітуть на камінні В порожнечі старих димарів. Володар […]
. . . . . . . . .ДИВА Я ЖДУ, СИНУ МІЙ ЛЮБИЙ… . .Я подвір”ям іду, насолоджуюсь квітами, . .Задивляюсь на ГОСПОДНЮ красу, . .Яблуня знов до мене хилиться вітами, . .Всю любов я свою людям несу. . .Радість і світло в цілім світі скрізь білому, . .А […]
. . . . . . . . . . . ХРИЗАНТЕМИ . . . . . . . . . . . . . .Цвітуть, цвітуть осінні хризантеми, . .Веселкою квітують – ваблять кольори, . .Стоять велично, гарно, як богеми, . .І не страшні квіткам осінні всі вітри. . […]
Почему под землёю кротиха, Не общаясь ни с кем, сидит тихо? По аллейкам с кротом не гуляет? Что надеть, горемыка, не знает. Из кротовины высунув морду Проверяет снаружи погоду, Но вот так, современную моду, Невозможно учуять, походу. Вот поэтому крот и кротиха Под землёю сидят тихо-тихо.
Суворий листопад в порівнянні, З завданням, зустрічати вже зиму, Прискорює холодність принаймні, Обожнювати осінь красиву. А місяць все ж останній, романтик, Хризантеми залишив навмисно, Щасливий, мов усміхнений смайлик, Ще порадують квіти, знав звісно.
Катрусю сонце цілувало В пухкі рожеві щічки, Дитині сили додавало, А ще воно Марічці Так ніжно кучері русяві Пестило із любов”ю Та вередуночці Оксані Всміхнутися готове. І зігрівало цих дівчаток, В серця тепла сипнувши. Ой, сонце-сонечко ласкаве, Тобі ми раді дуже. 2022 р.
Так ніжно легенько і трепетно Торкнувся моєї долоні Губами своїми теплими І сповнилось серце любов”ю. Що линула піснею дивною, Струмочком дзвінким полилася, Горнулася радості хвилею І дарувала нам щастя. 2015 р.
Світанки юності, куди ж ви повтікали? Дні молодості річкою спливли, Вже полуднева зрілості пора настала, До вечора вже так недовго йти. Нехай він буде місячним і теплим Та зоряним, ще – затишним таким, Щоби до ночі темної далеко Та серце було завжди молодим. 2019 р.
Пелюстки персиків мерехтять У часопросторі мурів Ріміні: Вітер з моря – Час наказав мені бути. Хвилини – вони зупинилися на бруківці Під воротами мідних чобіт і биків: Країна телят, місто вітрів, люди доріг: Звідси. Кронос камінний. Застиглий. Його можна торкнутись руками. Коли риби стають птахами моря, А смерть жартує: «Ви […]
Повернувся Данилко зі школи, Свій наплічник не кинув в куток, А це значить, що день в нього добрий І мабуть був успішним урок. Тож цікавляться рідні у хлопця Чи отримав високий він бал? “Не зробив я домашню роботу І у мене ніхто не спитав!”
Не втікай мій солодкий сон,Як же рідко буває таке,Щоб з хмаринкою в унісон,Колисало так небо п’янке. Місяченько укривши плоть,Покривалом нічного тепла,До зірок враз гукнув – агов!Вберігайте від всякого зла. Тож відчувши кругом любов,Заспокоїлась в тиші душа,За хмаринку як місяць зайшов…Вже сопіла немов кошеня…