Слова є ліками від болю, І ти словами не марнуй! Що не являється любов`ю, Любов`ю ти не іменуй! «Любов» нам Богом дане слово, Щоб возвеличувать Творця, Благоговійно, світанково, Лілейно, щиро без кінця!
Філософська лірика
2414 posts
Ми всі є для когось причиною болі, Ми всі є для когось причиною щастя! Комусь ти – неначе ланцюг на зап’ястя, А хтось вже без тебе – неначе без долі! Кого ти найперше пригадуєш вранці? Кого ти востаннє вночі пригадаєш? Де той, хто вустами зігрів твої пальці, Кому ти зорею […]
Без почуттів не пригортайте, Є щось у нАграності враже! Чужі серця не розбивайте, Бо розіб’ють, мов келих, ваше! Ростуть фіалки подорожні, Хтось стежкою замилувався… Не говоріть слова порожні, Бо Словом світ колись почався!
Розвісити душу на горіховім гіллі, Так кепсько буває, та й годі. Тепер же не в моді обличчя зраділі, І люди щасливі не в моді. На серці – як кіт пазурами, І помисли світлі в вигнАнні, І я, як жебрак між світами, Мені так здавалось принаймні. Розвісити душу на […]
Повсідались купочкою вірші, Крізь слова замріявши струну… Знов весна і мить «коби не гірше», І надія знову на весну. Повсідались вірші загадково, Нотний стан заповнивши в єстві, Боячись утратить бодай слово І без слів чекаючи нові. Повсідались вірші, наче діти, Мов на справжність давши мені тест – Благо, […]
А ти така, як всі руденькі миші, Хвостом махаєш, робиш віражі, За твої ноги не стрілялися в Парижі, Поети не складатимуть вірші. Ти можеш собі їсти подорожник, Робити маски, наліпити вій, Та в ресторані молодий художник Не намалює на серветці профіль твій. Ти можеш обійти усі салони, Ти можеш собі […]
…Прячется до срока будущее где-то в медленно бегущем времени теченьи, видеть не дано нам будущее это в зеркала ночного тусклом отраженьи… Время отвернулось, стало безразличным, годы золотые нам вернуть не сможет, скука наполняет чем-то безграничным, чем-то безнадёжным ныне душу гложет… И порою мнится — смысла нет в надежде, разум подчинится […]
Не спиться, сперечаються думки, Під покривалом ночі метушаться… Їм хочеться в спокої тихо-щастя Розміреного плину на віки. Земля думками повниться і вись: Похмурі чи казково-кольорові Вони нас щосекундочки готові Між хмар до мрій завіяти кудись. Мої, твої… всі наші – не чужі Приходять тихо, тихо і зникають… А […]
БУДIВНИЧI ЩАБЛIВ Ми будівничі всіх щаблів свого життя, Їх обираємо з-поміж чеснот та блуду Всю свою міць ,, драбина,, виявить сповна- Дасть до Олімпу, щоб наблизилось ДИТЯ, Чи спустить вниз, зігнивши від гнилого люду 29.07.2018 Португалія
Серце твоє фарбоване, аж роздряпане, ніби яйце велике і великоднє. Входиш у дім з запаленими трояндами, а залишаєш попіл на підвіконнях. Тишу гортаєш повагом, наче Требник чи Книгу Псалмів, і голос із тиші кроїш. Спраглі-голодні, серце твоє тереблячи, ріжуть фаланги зморшкуваті до крові. І шкаралупу сіють поміж коритами. І заставляють […]
Я ТА МИ На життя дорозi стрiлось Я iз МИ В них одна дорога та чужi стежки Як сказав й навчав Творець iз давнини Грiш -цiна такому Я, котре без МИ… 03.08.2018 Португалiя
Поэт- он словно соловей, Когда стихи повеселей. Когда в стихах есть красота, Созвучна песне соловья. Слова- целительный ручей. Текут и днём и средь ночей. Они как воздух для души, Как свет спасительный в глуши. Летает птица счастья в них. Прекрасный, добрый, лёгкий стих. Надежду, радость подаёт. Прочтя стих, каждый расцветёт… […]
Безжальні демони безсоння Мене дістали вже давно, Тож я сиджу на підвіконні І депресивно п’ю вино, У божевільному екстазі, Немов під кайфом наркоман, Дивлюся на розбиту вазу В надії розгадати план Всевишнього, чи, мабуть, долі, Що уготований для нас, Але все марно... Мов в неволі Мене тримає підлий час... Сиджу […]
Найважча річ у світі – це думать головою, Причому, власною, а не чужою, Тому, відверто кажучи, і в цьому слід зізнатись – Бажаючих так мало цим займатись!
Життя, немов старе фортепіано – То чорна клавіша тобі звучить, то біла, То в твому серці радість несказАнна, То темрява всю душу охопила… То бачать нас, як друзів наймиліших, А то нізАщо починають проклинати, Але торкатись ми повинні тих і інших, Щоб справжню музику цього життя пізнати!..
..хотелось бы о многом рассказать.. ..и расспросить о многом..только как??.. ..застыло время..стерлось слово “ждать”.. ..и время и не друг нам..и не враг.. ..случилось так..смываются следы.. ..твои..мои..а наших-их ведь нет.. ..уходят тени в тень от суеты.. ..и вот уже утерян мысли след.. ..и только радует немножечко тепло.. ..души твоей..что в душу постучалась.. ..пусть между ними […]
Упала ніч, мов пасма ті дівочі, Вогні далекі міста погляд ваблять… Буть елегантною – не кидатись у очі, Скоріш за все – врізатися у пам’ять!