Ранковий садок напувала роса, Троянди хитались спросоння… Є в світі одна безумовна краса, Яка вабить всіх, – це здоров’я!
Філософська лірика
2413 posts
Я вернусь. Я это знаю. Может, в образе слона, Может, в образе мартышки Я вернусь. Лишь жди меня. Будешь ждать, и, без сомнений, Ты увидишь мой приход, Сердцем ты меня увидишь. И не скажешь, что урод. Тебе будет безразлично, Что я страшный и большой, Что покрыт я сверху шерстью… Главное, […]
..с чего начинается взрослость??.. ..с вопросов к себе самому.. ..с поступков и взглядов..с ответов.. ..на вечное “почему”??.. ..когда начинается взрослость??.. ..да просто в любой момент.. ..когда познаем мир душою.. ..и важен здесь твой аргумент.. ..взрослеем глазами и мыслями.. ..поступками и душой.. ..спасаем и помогаем.. ..решаем..назвав все судьбой.. ..в итоге судьбу строим сами.. ..душой и своими руками.. ..и […]
Кому потрібно було це, якому майстру? Хто мої груди владно розітнув? І замість серця білосніжну айстру Так дивно вклав, мов зіркою метнув! І я не осягну, що з цим робити, Гойдаються поля в очах моїх… Кругом все квіти! Квіти! Квіти! Квіти! А ти, ти – найпрекрасніша із них! З […]
Мені наснилась чарівна алея, Гірлянди квітів танули в імлі, І серед них – сліпуча орхідея, Найкрасивіша квітка на землі! Вона була казково білосніжна! Легенький вітер ніжив пелюстки… Як щире те дитя, свята, безгрішна, Найкрасивіша квітка на землі! О! Це було жагуче потрясіння! І начебто хтось мову відібрав, І серця […]
Жіноча доля повертається, як квітка, І тихо в’яне від пелюстки до стебла, На плечі щастя опадає досить рідко, Кудись летить і повертається нізвідки, А ще чекає найріднішого крила. Жіночі сльози – і від розпачу, й щасливі, І в безнадії, і закохана сльоза, Ніким непрохані, і надто полохливі, Комусь несправжні, […]
Ніколи не здавайся Впадеш, – підіймайся! Нагнули, – розпрямляйся! Бруднять, – вмивайся! Виженуть, – озирайся! Кинули, – тримайся! Викличуть, – змагайся! Ганьблять, – захищайся! Б’ють, – відбивайся! Лаєшся, – начувайся! Згрішиш, – покайся! Підлетиш, – приземляйся! Поїдеш, – повертайся! Образили, – посміхайся! Радять ,– прислухайся! Хвалять, – пишайся! Сподобалось, – […]
Із зернятка проростає колосок. З насінинки – квіточка медова. А як сієш в серце ти любов, То пожнеш ласкаве й щире слово. Ще Господь в далекі ті часи, Заповідь нам дав таку важливу: “Ближнього свого ти полюби…” Та зробити це не кожному під силу. Будь людиною і завжди пам’ятай, Що […]
Фальшиві сльози, Слова фальшиві, Обличчя – маски. Шукали різні шляхи, Можливості, Щоб в пастку не впасти. Шукали інші міста, Повинності… Не мали щастя. Фальшиві очі, Фальшиві посмішки, Сірі маси. Не йдеш наліво, Не йдеш праворуч – Лякає напис… Мости згорілі, Стежки порослі, Кожен третій хитрий, мов лис. Стоїш смієшся Та […]
Запитаю в Неба, чом воно безкрає І чому вражає синь його й блакить… Запитаю в Сонця, чом лиш вдень палає І теплом і світлом тіло пломенить… Місяця спитаю, чом по небу ходить І міняє завжди вигляд свій у снах… Чом навколо нього, зорі хороводять У спіраль сплітають свій Чумацький Шлях… […]
Не пойму, что с сердцем происходит? Жизнь разбита молотом судьбы! Быть в депрессии сегодня в моде. Надоел однообразный быт. Полная луна недавно снилась. Золотистой лескою она Серебристых окуней ловила Из текущей бурной речки сна. Сон любовь пророчит, и не знаю, Верить ли в него, а, может, нет. Только полнолунье просвещает […]
НЕХРИСТ Палкого почуття важке й крихке нидіння Тримає серце ціпко в юдолі склепіння, Що наче вишукане з пекла тихе тління Бездумно поглина життя мого тяжіння… Душа зліта… І справді, то не є видіння: Він – нехрист! Вже здобув у володіння […]
Наливное яблоко луны Паразитами Вселенной съедено. Гниль его обратной стороны Не видна. Порой страшны соседи, но Если опыт подарила жизнь – Делай всё, как в поговорке сказано: Друга близко при себе держи, А врага на поводок привязывай. Порождает зависть лишь вражду, На душе чернеет зависть плесенью – […]
Дом в обьятьях виноградника, Льется кофе темноты. В симпатичном палисаднике Спят малина и цветы. Легкий шум от вентилятора, Дремлет в кресле мой сынок. Месяц над окошком якорем Виснет. Я уснуть не смог. Мысли раскалённым оловом Растекаются во мне, Разболевшуюся голову Обжигают всё сильней! Я задумался о будущем, Что сынка ждет […]
Є миті, коли ти не можеш комусь брехати. Неправда стоїть, ніби кістка в подертім горлі. Впиваючись голками в руки, серця і п’яти, зумисне чи випадком дивишся в очі чорні, сурмлять у сумлінні скріпачені досі горни, і ти відвикаєш поволі себе втрачати. Довіра до сили магічної ошуканства – як вічний […]
Душа твоя невпинно десь блукатиме, Дороги між світами килим стелять. Хтось висікає рисочку між датами, Чумацький Шлях намалював на стелі. Знайома стежка по чужих галактиках Під місяцями вѐсни сповідає… Повернеш на сагу̀ Вселенських равликів, Зупинишся на мить і не згадаєш, Як ніч манила, дах всипався зорями, Минала ніч, […]
Ненамальований малюнок Не має сенсу, як і тла, Немов холодний поцілунок Чи два поламаних крила. І незаспіване анданте Зітруть зі столу, наче пил, І вже глухим чужим дискантом Геть поряд зникне щось без сил. Неподароване тремтіння Не загаптує полотна – Чи це вже Боже провидіння, Чи то невинності […]
Юрію Пацану – на згадку про березневі миті у Новодністровську На тлі березневому світиться вечір, душі згубилися десь в […]