Я йду твоїми білими слідами… У скроні гупає щосили серце. У кожної із єв свої адами. Ти – мій Адам! Однині і до смерті. Я йду тобі услід і не звертаю, гарячим подихом торкаю спину- не замете той слід і не розтане, не зникне в небо безкінечно синє. Так натоптав, […]
Лірика кохання
2240 posts
Ти висипав мені у душу сніг… Увесь свій сніг… і навіть, не помітив, Що сни не йдуть до тебе уві сні І пада сніг посеред твого літа. Ти виліпив фортецю з кучугур І я у ній (щаслива…?)заховалась, І десь посеред льодових фігур Я захолола й вже не воскресала. Поплакати б… […]
Ти більше не приносиш мені свята і я вже більше не твоя свята. Здається це якраз отой початок такого неминучого кінця. Нас ще тримають купи невидимки колишніх почуттів, що проросли углиб до ядер кожної клітинки і прикипіли краплею роси. Так важко відпускать тебе.Так сумно. Глибини спогадів не змить водою з […]
Я в білих клавішів спитаю Про дотик лагідних двох рук Й одне бажання загадаю, І затамую серця стук… Я чорним клавішам віддам Усі зів’ялі свої квіти, Довірю казку я губам І полечу щасливо в літо. Я в білих клавішах замрію, Перемережу ніч і день – І тоді серцем, […]
Твій погляд мене підкорив, Твої обійми – лагідне проміння. В мені ти нову грань відкрив, Життя давав ти нове розуміння. Я покохала… Щастя швидкоплинне- На 5 безмірних років, ти зник з мого буття. Мені здавалось, я не маю сили, Змиритися, що знову я сама. Буденний вир покликав за собою І […]
Я знову цілую ці губи Й торкаюся твого чола… Я знаю, давно вже не юна, Й минула моя вже весна. Хай буде! Весна за плечима І літо десь пада в жнива, А я все кохаю без пам’яті Й радію, що ще не зима…
Четверта ранку. Я не сплю. Утома Залишилось півпачки сигарет А ти лежиш бліда і нерухома Й туманить розум ніжний силует Ти вся моя. Від посмішки й до ніжки Твої слова як кігтями по тілу Мені б побути поруч ще хоч трішки Але цих слів не чуєш ти, Даліла. Скоро піду. […]
Кава, приготована тобою, Така п’янка і зовсім негірка, В маленькій таці ранньою порою Щоранку на столі мене чекає. Маленька таця, а така зваблива, Манлива і солодка, і терпка, Настояна на зрілому коханні Така ж достигла і така ж п’янка. Заплямувалось блюдце з порчеляни І схожі на сердечка з кави плями, […]
Ты та, без которой мне будет трудно жить И по земле скучно будет одному бродить. Люблю тебя, люблю, и не хочу терять я вновь, Ведь только для тебя одной моя любовь. Мои чувства к тебе все сильнее с каждым днем. И мне очень приятно, что с тобой мы вдвоем. Для […]
Ты для меня, как весна, что греет душу мне! Согреваешь ты меня и на яву, и во сне! О такой красивой я всю жизнь мечтал! Влюблен в тебя, влюблен! Для меня ты – идеал! Милая, родная, без тебя и дня мне не прожить. Люблю тебя, люблю и буду я всегда […]
Знову над вечір повніють порожні вокзали Галас наповнює стіни, блукає між слів Ми одне одному щось навздогін не сказали… Тільки одне невідоме знайшлося між тим… Знову земля заціловує небо до крові Байдуже, що мимоволі засвідчать зірки. Ми ледь дотичні, за іменем тільки знайомі, Але разом зупинились, щоб раптом знайти… Хай […]
Це ж просто кава – попіл і вода, Та в голові лунає як Ла Скала. Щось особливе в просторі літа, З напоєм ранок ніби зготувала. На його полі квітів не злічить, День зустрічає їхніми очима. Та настигає витончена мить, Коли з мільйону виникне дівчина. І усе поле станеться у фон, […]
Кохай мене, мені потрібно це кохання. Тримай мене, якщо хочу піти у осінь ранню. Лови мої уста, ударом поцілунку. Підстав мені плече я прийму це дарунком. Потрібна я тобі, чи все від скуки. Потрібні ті уста, чи знов розлука. Тримаєш серце ти в своїх лодонях. Чи просто душиш все, аж […]
Троянди розцвіли в моїм саду, Такії пишні і пахучі квіти, І нагадали мені про пору, Як ними милуватись ми, як діти. Приспів А троянди, а троянди, Квіти ніжні, запашні, Чи байдуже вам, троянди, Що в нас діється в душі!? І горять, горять собі, палають У саду моєму гарнії квітки […]
Мої з тобою розмови — із присмаком шоколаду. Моє до тебе кохання — п’янкий альпійський ґлінтвейн. І ночі самотні схожі на пастку чи навіть зраду. І всесвіт — ще більш відносний, ніж думав колись Ейнштейн. © Людмила Іванець
Про що мовчать твої вуста? За ким твоя душа сумує? А по щоці тече сльоза, Скажи, кого тобі бракує? Невже його? Невже і досі ти чекаєш? Надії марні у думках снуєш І без взаємності кохаєш? Чому ніяк не згасне вогник? Жевріє досі, як на зло, Страждаєш ти і […]
Обійми мене міцно і ніжно Бережи від кошмарів вночі. І мені абсолютно не буде тісно, Головне не пускай, прошу. Зачекай. Обійми мене, пригорни до грудей Можеш просто ось так помовчати. Я схилю голову на твоє плече Могла би завжди отак пролежати. Обійми мене, так як ти вмієш Цю теплоту ніхто […]
Ягодою. Спілою і соковитою. Оливо-жовтавою, майже янтарною ти видаєшся мені. Нестерпно отруйною, манкою, без виходу, без сподівання, з чорним насінням біди на самому дні. Течеш. Пальці липкі. Злипаються клавіші: в них залипають слова. Слушні думки. І воля. Літери липнуть… літери… Ллл… “Тури. Гарячі тури!” Вітер гарячий – просто в обличчя […]