Кружляє жовте листя наді мною. Чому кружля? Не знаю й сам. Чи це перед дощем? Перед грозою? Або радіє небесам? Я зрозумів, що наступила осінь, Достигли сливи де-не-де; І на деревах золотиста простінь, А небо низьке і бліде. Стоять собі сумують верболози, Чомусь задумались вони, Бо скоро холоди, дощі і […]
Пейзажна лірика
1527 posts
Бузкові хмари закривають Півнеба над селом. Зірки ліниво виглядають, Шумить вітрець крилом. О, синій вечір, ти мені Розхвилював всю душу! Чому, як гаснуть білі дні, Тебе любити мушу? Чому твої хмарки, мов плями, Люблю, як і колись? «Бо після праці вечорами Відпочиваєш!» – Вись Мені сказала. Небо тихо Хмарками затяглось. […]
Закотилося сонце за гори, Прохолодний вітрець повіва. І село переміниться скоро, Його вечір імлою вкрива. І хмарки, мов на скло налягають, Як чудово дивитись на них, Як пливуть вони по небокраю, І вітрець синьоокий затих. Рожевіє імла, мов серпанок, У красi бездоганнiй своїй. Мені вечір миліший за ранок, Таємниць він […]
Одинока зірка Сяє в ліхтарі. Білосніжна гірка В самоцвітах скрізь. Місяць одинокий Білий сховав ріг, А мороз жорстокий Перейшов поріг. Сумно виглядають В синю даль хатки, Їх від зла ховають […]
Блестят, как берилл, надо мной небеса, И выжаты тучи, как будто мочалка, Закончила мрачное шоу гроза, И солнечный всплеск золотистый и яркий Разлился бассейном на крыше стальной. Лиловое марево в поле клубится. И пахнет землею намокшей, сырой. И хвалятся астры нарядом росистым. Рубиновой пленкой пылает закат, Финальная сцена отыграна солнцем. […]
Под блестящей лазурью весенних небес Свет от солнца пронзает, как стрелами лес, Что раскинулся змейкой по синим холмам; Как же мило здесь сердцу и нежным очам! Горячо жгло полосками солнышко высь – Облака в небесах, как жар в печке, зажглись. От карминного света, от розовой метки Бор стекляный подёрнулся огненной […]
Художник-утро яркой краской ртутной На тверди неба чертит полосу. И ивы тихо ветками колышут, Роняя серебристую росу. И вся природа оживает, дышит. Вот дунул ветер – зацепил струну – И звук игривый от неё раздался, Торжественно прорезал тишину. Вот солнца диск рубиновый поднялся, Стал угасать пылающий восток… Лишь я один, […]
Цветёт кудрявая сирень – И белоснежные цветки На ней, как пряные платки. И чудо наших деревень – Цветёт кудрявая сирень. Благоухал весною кyст, Дорожку цветом посыпал, А ветерок из нежных yст К сирени поцелуи слал. Благоухал весною кyст. Задумавшись глубоко, цветь Пускай ответит на вопрос: Ну, как ей удалось в […]
Раздается вдали соловьиное эхо,От него посветлеет ночной небосклон.Так и хочется долго по городу ехать –И движеньем машин перекресток крещен.Мгла разорвана, надвое месяц расколот,А второй половины его не видать,И похож на картину из бисера город,Словно свыше вдохнули в него благодать.
Вот день догорает… Рисуются горы… На небе румяном пестреют узоры. Последний луч солнца на тучах сгорел, Уснули кусты на волнистой горе. Агатовый вечер по селам блуждает; Искусно лучом натюрморт выжигает; Использует небо он, как полотно. И красок чудесных повсюду полно: Красуются тучки – багряные розы На синем небесном подносе. Берёзы, […]
Аметистовый вечер прохладой Дует, хмарью покрыв небеса. Опускается солнца лампада, За селом даль темна и сиза. А деревья в пальтишках осенних Пригорюнились возле дорог. Край небес пламенеющий пенный – Как на теле огромный ожог. Осень, словно лисица крадётся По просторам обширных полей… И пунцовое сонное солнце Тонет медленно в сказочной […]
Изящность осени – в ее наряде. Росу что жемчуг дарят небеса. Рассвет. Стоят, как на параде, Высокие сосновые леса. Честь отдают, в шинелях изумрудных, Деревья командирам-облакам. Я очарован каждою секундой. Салют лучей. За осень мой бокал!
Молнии блестят узором Гжели,То опять темнеют, золотые,Горизонт цветет сиренью белой.Облака синеют грозовые. Лупит гром — весенние литавры,Развлекается средь зыбкой выси,То издаст рев ярым Минотавром,То на миг затихнет. Зол, капризен. Темнота зовет меня в обьятья,А над нею тучи – словно волны.Ивы шепчутся в красивых платьях.Жадно ловят окна вспышки молний. Горизонт цветет […]
Настала ніч – і скрізь червоно. Місяць жевріє, хмарки небо вкрили. Сутінки скрізь простяглися чудово. Тіні тремтять i шумлять вiтра крила. І де-не-де в хмарках полисне Блискавка раптом – небесная кара. Темінь тканиною чорною висне. Небо нічне пломеніє все жаром. Садок чудовиськом чорніє З нiчкою мiсяць кружляє у вальсi, […]
О, оксамитнеє море нічне, Яке ж ти сріблясте, прекрасне! Чаруєш мене, ти зі мною сумне. За лоном твоїм спить вже сонечко ясне. Пітьмою все море навкруг залило, Ось місяць вже встав – і проміння, Як стежка, лягло і повільно пливло, На березі золотом сяє каміння. О море Азовське, о море […]
По блискучій вже покрівлі Сонце тихо покотилось І за сосни мовчазливі Заховало личко миле. І небесне синє сито Золотистою мукою Майже все уже набите. Впала зірка за горою, Капають яскраві зорі В синє море, Капають в безодню чорну, За безмовну Кучеряву сонну липу… Місяць світить. Видно, як синіє скрізь Небо […]
Десь зникли рими, думки заснули, І перестали кувать зозулі. У гаю тиша запанувала, І голосисте літо злякала. Вже горобина вдягла намисто, Стрічає осінь урочисто. А літо палить ще голі спини, Хоч вечори вже прийшли осінні. Вже новий ранець стоїть в кімнаті, Прощальна подорож на самокаті. Минула вчора вже […]
Проведу до воріт чародійницю осінь Подякую їй за красу і дари… Облітають листочки з беріз жовтокосих Ті, що пензлем торкнулись її малярі. Ні вітрами, дощами, ранковим туманом Не змінила душу ти щиру мою. Тому з серця, подібного квітці оману Тобі вслід посилаю усмішку свою. Ти лети із птахами, у даль […]