Літній дощ за вікном моїм знов шелестить. Діамантові краплі з зеленого листя стікають. Візерунки веселі на прозорому склі оживають. Я дивлюся на дощ… і сумні мої думи зникають… Літній дощик несе рятівну прохолоду з собою. Напуває змучені трави і дерева водою рясною. І земля після літньої спеки тепер тріумфує […]
Пейзажна лірика
1518 posts
Штормять садiв зеленi хвилi, На вітах яблука висять. Цим літом ви, плоди, вродились! Це – найцiннiший лiта скарб! Я вас прошу, мої сади, Ви кожен рік родіть плоди, Щоб яблука були і груші, І солов’ї б співали дужче, А сад із вітром би затихли І занiмiли би вiд втiхи. […]
Мене несе хвилею в далі, Несе і несе, і немає кінця, Немає шляхів, лиш небес магістралі, І б’ються земні все сильніше серця. Співає щось в небі, той звук незвичайний, Щось хоче сказати та не може спинить Потік усіх звуків, солодкий, бажаний, І разом із ними в вишині він звучить.
В полночной тиши Весеннего сада Мне шепчет стихи Ночная прохлада. Я с садом давно Беседы веду… Когда он зовет – Непременно приду… Порою бывает, Он спит и не слышит, А сердце скучает, Почти что не дышит. И ждет, что когда то Наступит апрель Проснется мой сад – Моя колыбель…
Літнє сонечко гріє безкраї поля. Теплий дощ поливає їх рясно водою. І вмивається вранці росою сонна земля. І любуюся я неповторною літа красою. А над степом медово-п’янкий аромат висить. Одинокій вербі вітерець запліта віти-коси. І земля закарбовує літа щасливую мить. І вже трави духм’яні лежать у покосах. А […]
…Куда-то мечтанья мои улетели, и время, казалось, свернулось спиралью, растаяла осень в декабрьской метели, осеннее — в прошлом, размытом печалью… Зима ослепила снегов белизною, покоем наполнила мир бирюзовым, укутав поля и луга тишиною, леса обезжизнив морозом суровым… Сугробы вокруг, всё замёрзло, уснуло, лишь скука, холодного солнца сиянье… В душе, словно […]
Хмари білі, ви мрійливі, Легкі, світлі голуби. Ну, а чорні – брудні хвилі, Знову принесли дощі. Вийди сонце, жовтим колом , Хмари темні розжени. Посміхнись нам теплим світлом, Та погрітись запроси.
Під тином щедро мальви зацвіти, дівчатами на сонці запишались, а в лузі чутно тихий гул бджоли – з моїм дитинством все оте змішалось… У вітті дуба листя шелестить, а поряд з ним, немов тендітні кізки, шепочуться і тягнуться в блакить стрункі з корою білою берізки. Волошками розважливих […]
Задрiмали блискавки злотії, Іскрами заграли й потемніли. Обрій спалахнув, неначе мрії, І окреслився він квітом білим. Ось і грім в весняні б’є литаври, На хмаринці зручно він вмостився, Бо для нього це лише забава, В далечінь кудись він покотився. Раптом навкруги все потемніло, Поповзла iмла по чорнiй нивцi. А […]
Яке ж прекрасне небо і чудове На заході, де сонечко сідає: Тут золоте, там срібне, ось червоне, І тихо сонечко в жовтеньких хмарах тоне, Ріг місяця на зміну випливає. Пливе в імлі він, наче в клоччях диму, Стою замрiянний я, на це диво Дивлюсь сапфіровими я очима. Так! Вразив […]
CEPПEHЬ Cepпeнь cepпiв гocтpi кiнцi, втoплює в жoвтиx жнивax, Koлocoм бaвитьcя вpaнцi, у пeрecтиглиx пoляx Пpiє в кoпицяx coлoму, змiшує зaпaxи тpaв, B cпeку зaxoвує втoму, мiж зoлoтиcтиx зaгpaв Hoчi чeкaє, щoб cпpaгу утaмувaв нeбa гepб Й виpiзaв кpaпeль, в poзвaгу, дощику мicячний cepп A як нaп`єтьcя дocxoчу, вигpiтa coнцeм […]
Хмари падали в море, облизане хвилями небо обливалось слізьми і ховало нажахані зорі. Перелякані скелі чорніли в безсилій покорі, тільки обрій раз по раз над чимсь реготався вогнево. Божевілля стихій обгризало терпляче каміння, диким звіром тягнулось до постатей на узбережжі. Буревій білопінно пісок біля ніг розмережив. Оніміло ворушаться губи – […]
Куряться дивні широкі простори. Біла маслина розквітла у горах, Ранок цілунки шле, як подарунки. В небі рожевих хмарин візерунки. У смарагдовій чудовій долині Тихо всміхнулись барвіночки сині, Небо зорею горить над землею, Манить до себе красою цією. Горя маслина в краях цих не знає. Іволга в лісі все плаче- співає […]
Настала осінь за вікном, На землю впала, наче злива. Махнула золотим крилом, В бурштин дерева нарядила. І простелились вже тумани, Пішли на скошені поля, Іскринками в імлі рум`янiй Умилась вогнянна зоря. Дерева здалеку горять, Стоять у пурпурі гаї. Долини радісно димлять, Стежки розкинувши свої. Блiднiше стала синьова, Дощi низають ожерiлля, […]
Вадим Ферзь Люблю, коли тепла на вітах море, Люблю, коли димок пливе все вгору. Люблю, коли хмарки в лазурі тонуть, Люблю, коли дроти від вітру стогнуть, Люблю, коли гримить найперший грім, І радісно трясеться увесь дім, А на поля сідають чорнi круки, I видають при […]
За городом через річку Ліс росте там невеличкий. Ось берізки білокорі Похилились на тополі, Ніби шепчуться про щось, Може і почує хтось. За берізками йде сосна, Мідна вся, високоросла, Наче олівці струнка, Так і тягнеться рука Підійти і обійняти, Вгору голову підняти, Посміхнутись, притулитись, На красуню задивитись! Як же гарно, […]
Як пахне літо травами Квітучими, духмяними. На споришеві росами І свіжими покосами. Ще, вечорами тихими, Зірками мерехтливими. А вранці прохолодою Від квітів насолодою. Дощем, а потім свіжістю, Промінням сонця ніжністю. Черешнями достиглими, І ранками привітними. Ще грушами медовими, Плодами кольоровими. І цвітом липи в пахощах Бджолиний спів тут в радощах. […]
Між небом і морем, де ніжиться вітер, Де сонце свій шлях на воді золотить, Де хвилі шепочуться ледве помітно, Мій погляд злітає в бездонну блакить. На гладі морській білі чайки, як мрії, Змахнувши крильми понеслись навпростець. Вривається в душу легка ностальгія: Все має початок і має кінець. Курортного літа сліди […]