О, оксамитнеє море нічне, Яке ж ти сріблясте, прекрасне! Чаруєш мене, ти зі мною сумне. За лоном твоїм спить вже сонечко ясне. Пітьмою все море навкруг залило, Ось місяць вже встав – і проміння, Як стежка, лягло і повільно пливло, На березі золотом сяє каміння. О море Азовське, о море […]
Пейзажна лірика
1531 posts
По блискучій вже покрівлі Сонце тихо покотилось І за сосни мовчазливі Заховало личко миле. І небесне синє сито Золотистою мукою Майже все уже набите. Впала зірка за горою, Капають яскраві зорі В синє море, Капають в безодню чорну, За безмовну Кучеряву сонну липу… Місяць світить. Видно, як синіє скрізь Небо […]
Десь зникли рими, думки заснули, І перестали кувать зозулі. У гаю тиша запанувала, І голосисте літо злякала. Вже горобина вдягла намисто, Стрічає осінь урочисто. А літо палить ще голі спини, Хоч вечори вже прийшли осінні. Вже новий ранець стоїть в кімнаті, Прощальна подорож на самокаті. Минула вчора вже […]
Проведу до воріт чародійницю осінь Подякую їй за красу і дари… Облітають листочки з беріз жовтокосих Ті, що пензлем торкнулись її малярі. Ні вітрами, дощами, ранковим туманом Не змінила душу ти щиру мою. Тому з серця, подібного квітці оману Тобі вслід посилаю усмішку свою. Ти лети із птахами, у даль […]
Дерева гуляють в зеленому гаю. Туман оксамитовий їх обіймає. Серпом сіда сонце, з теплом своїм гасне. За лісом ховає обличечко ясне. У місячнім сяйві застигли всi мрiї. Від білого місяця й нічка біліє. Мов вершник, у далеч вона пролітає. Тремтить срібло місяця над небокраєм. Нічний […]
Місяць глядить у замерзле віконце, Кидає іскри на шибки квітчасті. Ніч у вікно, як прозоре суконце, Лізе морозна, зимова i ясна, Свіжістю вабить зимового шума, Світиться місяць – цей серп золотистий, Наче замріявсь і щось там він дума Про зорі далекі, про далі імлисті… Аж ось різнобарвний і ранок крадеться […]
Мечтательных мест украшенье – маслинаЦветет под горой в изумрудной долине,А даль -словно море; вся в пышном уборе,Над нею причудливых тучек узоры. Гляжу на красу, неподвижны ресницы:Роса на траве то дрожит, то лучится,Долина рекою блестит, как фольгою,Просторы небес полыхают зарею. Плодов ароматных вкус незабвваем!А нежная иволга слух услаждает:Волшебная песня все звонче, […]
Закат загадочно алеет,С долины тёплый ветер веет,Степные яркие костры,И хороводы мошкары!Подковой тонкой золотоюСияет месяц над землёю,Росою светят лепестки,Как фосфорные огоньки.Вон равномерными кругамиКружатся птицы над домами,Темнеет синий небосклон,И мгла ползет со всех сторон.
Краса України – то струмки і джерела. То озера і ріки, поля і сади. То квіти пахучі, то грайлива веселка То криниці глибокої ключ льодяний. Краса України – то у лузі лелека, Що господарем ходить по рідній землі. То верби плакучі, що розкинули віти Вздовж нестримних річок і крутих […]
ВІДСПІВАЛО ЛІТО ВЖЕ Відспівало літо вже Цвіркунів піснями Відбриніло росами, Сонцем відпекло. І гуділо літо нам Бджолами, джмелями, Одягалось весело, Радісним було. Танцювало літо нам Рясними дощами, І лунали оплески Гроз і громовиць. І вклонялось літо нам Житніми полями, Осявало сцену їм Мереживо блискавиць. Подаровані всі квіти Зірковим артистам, Скошені […]
Вечір опустився. Небо зеленіє, І густі тумани простяглись в степах. Я іду в долину, в серцi є надiя, Я такий щасливий, наче вільний птах. Я гадаю думку про життя щасливе; Де б мені сьогодні знов заночувать? На зеленім небі хмари, наче […]
Вот и окончилось лето… А с ним и теплые дни… Но, может, ещё не поздно, И возвратятся они?! Ведь осень тоже не плохо?! Чем завинила она? Тем, что подуло прохладой?! Или, все близко зима?! Нет… наша осень прекрасна! Она – “золотая пора”. Природа в ярких красках, И собран весь урожай! […]
Я вишиваю нитками безсоння цнотливий ранок знову, наче вперше. Хоч місяць мандрів небом не завершив і краплі ночі ще на підвіконні. У голку засиляю перший промінь – хрупкИй, сором’язливий і тендітний. В чеканні чуда у порі досвітній стоять ліси, сумні і нерухомі. Рожеву нитку покладу на обрій, осоння ясно […]
Літній дощ за вікном моїм знов шелестить. Діамантові краплі з зеленого листя стікають. Візерунки веселі на прозорому склі оживають. Я дивлюся на дощ… і сумні мої думи зникають… Літній дощик несе рятівну прохолоду з собою. Напуває змучені трави і дерева водою рясною. І земля після літньої спеки тепер тріумфує […]
Штормять садiв зеленi хвилi, На вітах яблука висять. Цим літом ви, плоди, вродились! Це – найцiннiший лiта скарб! Я вас прошу, мої сади, Ви кожен рік родіть плоди, Щоб яблука були і груші, І солов’ї б співали дужче, А сад із вітром би затихли І занiмiли би вiд втiхи. […]
Мене несе хвилею в далі, Несе і несе, і немає кінця, Немає шляхів, лиш небес магістралі, І б’ються земні все сильніше серця. Співає щось в небі, той звук незвичайний, Щось хоче сказати та не може спинить Потік усіх звуків, солодкий, бажаний, І разом із ними в вишині він звучить.
В полночной тиши Весеннего сада Мне шепчет стихи Ночная прохлада. Я с садом давно Беседы веду… Когда он зовет – Непременно приду… Порою бывает, Он спит и не слышит, А сердце скучает, Почти что не дышит. И ждет, что когда то Наступит апрель Проснется мой сад – Моя колыбель…
Літнє сонечко гріє безкраї поля. Теплий дощ поливає їх рясно водою. І вмивається вранці росою сонна земля. І любуюся я неповторною літа красою. А над степом медово-п’янкий аромат висить. Одинокій вербі вітерець запліта віти-коси. І земля закарбовує літа щасливую мить. І вже трави духм’яні лежать у покосах. А […]