Місяць глядить у замерзле віконце, Кидає іскри на шибки квітчасті. Ніч у вікно, як прозоре суконце, Лізе морозна, зимова i ясна, Свіжістю вабить зимового шума, Світиться місяць – цей серп золотистий, Наче замріявсь і щось там він дума Про зорі далекі, про далі імлисті… Аж ось різнобарвний і ранок крадеться […]
Пейзажна лірика
1526 posts
Мечтательных мест украшенье – маслинаЦветет под горой в изумрудной долине,А даль -словно море; вся в пышном уборе,Над нею причудливых тучек узоры. Гляжу на красу, неподвижны ресницы:Роса на траве то дрожит, то лучится,Долина рекою блестит, как фольгою,Просторы небес полыхают зарею. Плодов ароматных вкус незабвваем!А нежная иволга слух услаждает:Волшебная песня все звонче, […]
Закат загадочно алеет,С долины тёплый ветер веет,Степные яркие костры,И хороводы мошкары!Подковой тонкой золотоюСияет месяц над землёю,Росою светят лепестки,Как фосфорные огоньки.Вон равномерными кругамиКружатся птицы над домами,Темнеет синий небосклон,И мгла ползет со всех сторон.
Краса України – то струмки і джерела. То озера і ріки, поля і сади. То квіти пахучі, то грайлива веселка То криниці глибокої ключ льодяний. Краса України – то у лузі лелека, Що господарем ходить по рідній землі. То верби плакучі, що розкинули віти Вздовж нестримних річок і крутих […]
ВІДСПІВАЛО ЛІТО ВЖЕ Відспівало літо вже Цвіркунів піснями Відбриніло росами, Сонцем відпекло. І гуділо літо нам Бджолами, джмелями, Одягалось весело, Радісним було. Танцювало літо нам Рясними дощами, І лунали оплески Гроз і громовиць. І вклонялось літо нам Житніми полями, Осявало сцену їм Мереживо блискавиць. Подаровані всі квіти Зірковим артистам, Скошені […]
Вечір опустився. Небо зеленіє, І густі тумани простяглись в степах. Я іду в долину, в серцi є надiя, Я такий щасливий, наче вільний птах. Я гадаю думку про життя щасливе; Де б мені сьогодні знов заночувать? На зеленім небі хмари, наче […]
Вот и окончилось лето… А с ним и теплые дни… Но, может, ещё не поздно, И возвратятся они?! Ведь осень тоже не плохо?! Чем завинила она? Тем, что подуло прохладой?! Или, все близко зима?! Нет… наша осень прекрасна! Она – “золотая пора”. Природа в ярких красках, И собран весь урожай! […]
Я вишиваю нитками безсоння цнотливий ранок знову, наче вперше. Хоч місяць мандрів небом не завершив і краплі ночі ще на підвіконні. У голку засиляю перший промінь – хрупкИй, сором’язливий і тендітний. В чеканні чуда у порі досвітній стоять ліси, сумні і нерухомі. Рожеву нитку покладу на обрій, осоння ясно […]
Літній дощ за вікном моїм знов шелестить. Діамантові краплі з зеленого листя стікають. Візерунки веселі на прозорому склі оживають. Я дивлюся на дощ… і сумні мої думи зникають… Літній дощик несе рятівну прохолоду з собою. Напуває змучені трави і дерева водою рясною. І земля після літньої спеки тепер тріумфує […]
Штормять садiв зеленi хвилi, На вітах яблука висять. Цим літом ви, плоди, вродились! Це – найцiннiший лiта скарб! Я вас прошу, мої сади, Ви кожен рік родіть плоди, Щоб яблука були і груші, І солов’ї б співали дужче, А сад із вітром би затихли І занiмiли би вiд втiхи. […]
Мене несе хвилею в далі, Несе і несе, і немає кінця, Немає шляхів, лиш небес магістралі, І б’ються земні все сильніше серця. Співає щось в небі, той звук незвичайний, Щось хоче сказати та не може спинить Потік усіх звуків, солодкий, бажаний, І разом із ними в вишині він звучить.
В полночной тиши Весеннего сада Мне шепчет стихи Ночная прохлада. Я с садом давно Беседы веду… Когда он зовет – Непременно приду… Порою бывает, Он спит и не слышит, А сердце скучает, Почти что не дышит. И ждет, что когда то Наступит апрель Проснется мой сад – Моя колыбель…
Літнє сонечко гріє безкраї поля. Теплий дощ поливає їх рясно водою. І вмивається вранці росою сонна земля. І любуюся я неповторною літа красою. А над степом медово-п’янкий аромат висить. Одинокій вербі вітерець запліта віти-коси. І земля закарбовує літа щасливую мить. І вже трави духм’яні лежать у покосах. А […]
…Куда-то мечтанья мои улетели, и время, казалось, свернулось спиралью, растаяла осень в декабрьской метели, осеннее — в прошлом, размытом печалью… Зима ослепила снегов белизною, покоем наполнила мир бирюзовым, укутав поля и луга тишиною, леса обезжизнив морозом суровым… Сугробы вокруг, всё замёрзло, уснуло, лишь скука, холодного солнца сиянье… В душе, словно […]
Хмари білі, ви мрійливі, Легкі, світлі голуби. Ну, а чорні – брудні хвилі, Знову принесли дощі. Вийди сонце, жовтим колом , Хмари темні розжени. Посміхнись нам теплим світлом, Та погрітись запроси.
Під тином щедро мальви зацвіти, дівчатами на сонці запишались, а в лузі чутно тихий гул бджоли – з моїм дитинством все оте змішалось… У вітті дуба листя шелестить, а поряд з ним, немов тендітні кізки, шепочуться і тягнуться в блакить стрункі з корою білою берізки. Волошками розважливих […]
Задрiмали блискавки злотії, Іскрами заграли й потемніли. Обрій спалахнув, неначе мрії, І окреслився він квітом білим. Ось і грім в весняні б’є литаври, На хмаринці зручно він вмостився, Бо для нього це лише забава, В далечінь кудись він покотився. Раптом навкруги все потемніло, Поповзла iмла по чорнiй нивцi. А […]
Яке ж прекрасне небо і чудове На заході, де сонечко сідає: Тут золоте, там срібне, ось червоне, І тихо сонечко в жовтеньких хмарах тоне, Ріг місяця на зміну випливає. Пливе в імлі він, наче в клоччях диму, Стою замрiянний я, на це диво Дивлюсь сапфіровими я очима. Так! Вразив […]