Люблю зайти в весняний ліс, Де дихається в повні груди. Живиця свіжа пахне всюди – Вбирай, п’янися і живись.! Мов персонажі із казок, В задумі шелестять дерева І тягнуть віти просто неба – Хочуть барвистих вже блузок. Ще тихо. Тільки вітерець Правічний, дикий, нелукавий Промчить й майне ганяти хмари, Щоб […]
Пейзажна лірика
1527 posts
Пора осіння з неповторною красою, Мов чепурна ґаздиня тихою ходою Господарює, красить, золотить, Мозаїкою казку скрізь творить. Колотить фарби жовті та багряні, А барви зріджують дощі й тумани. Сумна, проте захоплююча акварель, Мить сподівання, роздумів, ідей. Вальсує з мокрим листям вітер долом, Вверх підійме й розкидає довкола. Акорди птахів лиш […]
Нежное чувство далекой страны, Что завораживает своими красками, Зеленых парковых деревьев, И прозрачных рек из талых вод. Нежное чувство далекой страны, Словно манит в свои сказочны красоты, К вечному солнцу пленит лучами, Ясным небом и захватывает душу… О Боже – как невесомо поют птицы, И слышно их пение о любви […]
Зорi далекi Вадим Ферзь Мерехтять у небі Зіроньки прекрасні, І сумують верби, Як дiвчата красні. Зорі, наче очі, Дивляться крізь вії, Світять серед ночі У хлопчачих мріях. Може потонули В річечці глибокій? Піною плеснули, Миють собі боки. Покупались зірки, Сріблом в плесах грають, А за косогірком Солов’ї співають… Лютий, 1999р.
Ковыля серебристые гривы Чешет ветер гребенкой воздушной, А луна, как ребенок игривый, Улыбается Ноту* радушно. *Нот – в древнегреческой мифологии олицетворение южного ветра.
Залишив орач коней на травах, спутаних і стомлених по дню. В довгих гривах вітерець зі ставу прохолоду переплів свою. Скільки літ в роботі пролетіло… Стерли в парі шлеями боки, хомути від поту почорніли. Бігли так, як шарпали віжки. І, поклавши голову на шію, подруга гривастого коня чи дрімала, чи блукала […]
А у серпня долоні розпечені до помаранчу, в них повітря густе розколисує хвилями небо. І розплавлені зорі, краплинами впавши у воду, довго-довго розсвічують чорне безвітряне плесо. А метелики ночі сідають на них, як на квіти, пропливають між хмарами з місяцем в парі. Лиш здивований лебідь ніяк зрозуміти не може – […]
Смереки закутались в хмари, Стрічаючи завтрашній день, Стежки потопають у травах, Світанки співають пісень Про край наш натхненно-чарівний, Людей працьовитих, про те, Як Черемош плине крізь роки, Як він свої води несе. Крізь скелі, безкиди і кручі Свій шлях прокладає ріка… У нашому краї святковім Хай музика лине стрімка, […]
Ви погляньте, яка гарна в нас земля! В Україні є і гори і моря, Є міста, і неповторна їх краса, Водограї є, і вікові ліса. І широкії простри навкруги Тому й серце з Україною назавжди. Пісні будемо Країні ми співать, У віршах Країну будемо прославлять. Нехай квітне з кожним роком […]
Ночи странные мотивы ныне так приятны мне, их поют ветвями ивы в лёгком, тихом, летнем сне… Мне язык ветвей понятен, слышу в час, когда не сплю, звук, который мне приятен, песен, тех, что я люблю, о воде, прошедшей мимо руслом маленькой реки, что влекла неодолимо в плен задумчивой тоски, о […]
Солнце, как будто ржавое ведерце Тонет в небесном колодце, Плюхнется И дотлевает. Злобной старухой ухает ночь. Лунный свет липко зыблется в бурунах, Тьма ложится на душу чугунно. Мысли, Словно тучи,висят надо мной: Спать не дают. Рой их бесчислен.
Настав літній вечір; дзижчать комарі Все жалять, і жалять, і жалять. І навіть вітрець не гуде в димарі, А я в тишині комарів б’ю без жалю. Над полем і місяць рожевий он сходить; Він ллє на хмариночки сяйво своє І колесом котиться по небозводу, І жовтим промінням хмаринки він б’є. […]
Под солнцем купола сверкают серебряными яркими боками, серые тучи мощными бывают, а белые вперёд пускают. Тройной волною уплывали, вдогонку с ними серые плывут и будто белоснежные спасались: возьмут да и догонят вдруг. Перед грозою – тихое зеркалье, лишь томный ветер шевелит берёз рисованную чёткость, дрожащее смирение осин. Здесь не одни […]
…В садах изобилье, и в бархатном море по-летнему волны с ветрами играют, но осень пришла и появятся вскоре заботы иные, уже ожидают дискуссии, споры, проблемы, решенья, успехи, прорывы, борьба, неудачи, мирской суеты бесконечной ветвленья, грядущие планы, мечтанья, задачи… …И вот уже листья в саду пожелтели, осенние ветры листву обрывают, последние […]
…Лишь только утихла последняя вьюга, лучи сквозь свинцовые тучи пробились, весна, словно птица, летящая с юга, спешит к нам… Вот, почки уже распустились, подснежник качнул ветру в такт головою, а в небе — вернувшихся птиц вереницы, летящие клинышком вслед за весною, распахано поле, ждёт зёрна пшеницы… …Тепло, не вернутся пурга […]
Под осень на проводах сидели Моцарт, Гайдн и Гендель. Сложенным из большого и среднего пальцев клювом, они чистили свои концертные перья снимая аккуратные пушинки с длиннохвостых аэродинамических фраков. Если бы кто-то сейчас на них обратил вниманье он непременно сказал бы: здесь будет музыка, смотрите музыканты готовясь, достают смычки – длиннющие […]
Ніч серпнева минула і край неба далеко Зайнялася багряна вранішня Зоря. Новий день настає, докучатиме спека. Та поки ще земля прохолоду дає. Там на березі річки все туман огортає. Посивів очерет і виблискує в лузі трава. Там верба молода віти- коси на землю спускає. Ранок перлами-росами листя її покрива. […]
Ось після дощiку з’явилась Веселка різнобарвна. Земля краплин дощу напилась, Пора духмяна, гарна. Розкрились білії тюльпани I піднялись до сонця, Роса на пелюсточках гарних У полисках червонця. Моя душа залепетала Від красоти цієї, Мені часу, як завжди, мало, Щоб любуватись нею! Листопад, 1999р.