Лісові дороги заберуть тривоги і ведуть світами попід деревами. Трусять дрібним листом крапельки-намиста, синьо-жовті Іван-да-Мар`я, ранок зустрічають. А попід травою метелик з тобою, впаде жовте листя, як осені вісті. Червона горобина засвітиться чинно цегловою красою, фігурою листяною. Біленькі квіточки, як маленькі точки, небо триколірне хмарами застрімить. Ліс стоїть стіною, світиться […]
Пейзажна лірика
1526 posts
Даруют небеса прохладу, полно зеркалье тишины, рябило озеро чудное, а небеса ветров полны. Исчезло ветра дуновение и проявилось как кино зеркалья чёткое виденье, волною туч соблюдено. Ветра исчезли, лёгкой тенью рябит фигурами листов и утка возится самозабвенно, но у других лишь берегов. А шум ветвей не отступает, не замирает ни […]
Купаюся в мелодії дощу, Змиваючи з душі усю утому: Наслухаюся ритмів досхочу, Ніяк не відчуваючи оскому. Горнуся до мелодії дощу, Збираючи долонями краплини, З намистом цим я стежечку мощу, У струнах вимережуючи днину. Всміхаюся мелодії дощу – Вдихаю незрівнянну насолоду, А потім несподівано прощу І вивільню непотріб […]
Тринадцяте – п’ятниця, красен білий світ, половина літечка шле усім привіт. У ліску зеленіє густая трава, а ще павучок сіточку сплітав. Доріжка після дощику веде у дальній ліс, до неба ростить сосенки, неначе у політ. Була там трохи нижчою листяна полоса, роз’єднує доріженька, та тут і там краса. Грибів і […]
Дорога… Вечір… Небо в кольорах… Яскравий свій пейзаж малює осінь. Завмерла тиша на закоханих вустах І повернути мить назад ще просить. Дорога… Вечір… Небо в кольорах… Я цю красу запам’ятати хочу Я щастя пізнаю у кожних днях А може, нерви я комусь лоскочу? А я сьогодні просто не знайшла Ні […]
Трояндовий сад розсипався росою, Спросоння губив пелюстки, А в небі нічному,напоєнім щастям, Купалися голі зірки. Вони задивлялись на сад той розкішний, На діаманти з роси, І не розуміли,де більше простору, У небі чи га землі!? Звабливо так,пелюстково-тендітно, Струшував ранок росу, І засоромлено мліли троянди, Ледь пробудившись зі сну. А там,висОко,в […]
Яскраво мальви розквітають, це місто липень так вітає, високі стебла наче дерева, угору тягнуться до неба. Тягнулися дерева в висоту, хотіли доторкнути хмар красу, що мимо хмарочосів пролітають і вдалині зникають. Персиків плоди злетять, їм по доріжці стиглим утікать, їх підберуть, а чи зберуть? Вже дозрівають, а ще ждуть. Це […]
В золотом закате поднебесья чуден был последний блик, сверчки в траве слагали песню, что тихим шумом прозвучит. Будет гроза, не шелохнётся ни один стебель у травы, где-то вдали невидимая птица вдруг отозвётся посреди листвы. Замерли в закатном предвечерье деревья, травы и кусты, высокие прямые тени бросают стебельки травы. Лишь птицы […]
Фіолетового кольору строї світ одягнув і пролягли, де синє небо – рожева смуга, а поруч – фіолетова хмара. Густі хмари заполонили, блакитне віконце лишили, рожеві смуги малювались і контури дерев відмічались. На фоні темному кущів вгорі темніли церкви куполи, малюнки бовваніли низько, що до землі так близько. Благословить небо дощі […]
У Десни віночки – біленькі квіточки, росли-виростали, квіточками стали. У лісах зростуть, колір лісу додають, а ще тут дзвіночків фігурні листочки. Бузкові дзвіночки – тонкі голівочки, квітки дрібнолисті, неначе намисто. Намисто у лузі, підвіски у полі, стелилося листя, ще літо на волі. Зелені листочки й високі дерева, ростуть лиш доверху, […]
Тече річенька Горинь В кожній краплі неба синь. В квітах встелена земля Україна – ти і я. Приспів Україно моя! Із тобою душа! В серці ти назавжди. Край, де тануть сніги. Спів пташиний чути скрізь Потонув у барвах ліс. Сонце промінням дерева милує. Усе навкруги неймовірно чарує. Приспів Літом сонечко, […]
Тихий дзвін золотого колосся, Запах меду, як липа цвіте, Ніби манить до себе і просить, – Ти хоч зрідка навідуй мене. А мене і просити нетреба, Що за Божий то дар – світ краси, Щось шепочуть замріяні верби, Мені сняться їх голоси.
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків між трави, Змальовану майстерними мазками В картинах, віршах й просто на стерні… Розкидана копицями по полю, Розчесана туманами в ярах. Без сорому,без остраху,без болю Краде в природи свій […]
дике поле І настояне полинами, вістрями стріл гаптоване. кибитками й бурдюгами і засіяне, і заоране. обпеченими животами курганів горбисті шляхи прокладено. маки червоні. маки, як рани сповзають цівкою-гадиною. та дике поле уже одомашнено. дике поле уже приручено. кам’янистим вологим зашморгом повростали будинки над кручами. ІІ місто поглинає пащекою (зубиська у […]