Фіолетового кольору строї світ одягнув і пролягли, де синє небо – рожева смуга, а поруч – фіолетова хмара. Густі хмари заполонили, блакитне віконце лишили, рожеві смуги малювались і контури дерев відмічались. На фоні темному кущів вгорі темніли церкви куполи, малюнки бовваніли низько, що до землі так близько. Благословить небо дощі […]
Пейзажна лірика
1518 posts
У Десни віночки – біленькі квіточки, росли-виростали, квіточками стали. У лісах зростуть, колір лісу додають, а ще тут дзвіночків фігурні листочки. Бузкові дзвіночки – тонкі голівочки, квітки дрібнолисті, неначе намисто. Намисто у лузі, підвіски у полі, стелилося листя, ще літо на волі. Зелені листочки й високі дерева, ростуть лиш доверху, […]
Тече річенька Горинь В кожній краплі неба синь. В квітах встелена земля Україна – ти і я. Приспів Україно моя! Із тобою душа! В серці ти назавжди. Край, де тануть сніги. Спів пташиний чути скрізь Потонув у барвах ліс. Сонце промінням дерева милує. Усе навкруги неймовірно чарує. Приспів Літом сонечко, […]
Тихий дзвін золотого колосся, Запах меду, як липа цвіте, Ніби манить до себе і просить, – Ти хоч зрідка навідуй мене. А мене і просити нетреба, Що за Божий то дар – світ краси, Щось шепочуть замріяні верби, Мені сняться їх голоси.
Люблю осінь, заціловану дощами, Залюблену й загублену в лісах, Розбещену, розхристану вітрами Знеможену від полюбовних чвар. Запалену хмільними кольорами, Сп’янілу від цілунків між трави, Змальовану майстерними мазками В картинах, віршах й просто на стерні… Розкидана копицями по полю, Розчесана туманами в ярах. Без сорому,без остраху,без болю Краде в природи свій […]
дике поле І настояне полинами, вістрями стріл гаптоване. кибитками й бурдюгами і засіяне, і заоране. обпеченими животами курганів горбисті шляхи прокладено. маки червоні. маки, як рани сповзають цівкою-гадиною. та дике поле уже одомашнено. дике поле уже приручено. кам’янистим вологим зашморгом повростали будинки над кручами. ІІ місто поглинає пащекою (зубиська у […]