Мовив голова Мордатий: -У колгоспі-ВОРИ (Зерно стало пропадати З нашої комори)!!! -Всі до сторожа!До нього!- Завгоспша сказала. Й на Максуда Чепурного… Підозра упала(!!!)… Майже більше ніж півроку Сізо підозрюваного тримав (Завдав”органам”мороку- Вини ніяк не визнавав)… Слідчий вже приготувавсь Справу зовсім закривати, Та все-таки зібравсь Востаннє допитати… […]
Посміхайся мила! Сонце тебе любить. За твою усмішку так тебе голубить. І для тебе має щирий подарунок Ось тобі веснянки – сонця поцілунок. Посміхайся мила! Сумувать не треба Сонце тебе любить, завжди біля тебе. Сонце тебе любить і теплом зігріє Під крилом у сонця – здійсниш свої мрії. Посміхайся мила! […]
Хвалитись зайчик знову став, Щоб кожний в лісі чув і знав, Що як захоче він, то вмить Усіх лисиць перехитрить. А що швидкий, то як гепард! Та ви не смійтесь, то не жарт. Малий він з виду лиш такий, Насправді сильний і прудкий. Сміливий, наче сто вовків! Ніхто з ним […]
Моє село Там вранці пахне м‘ята Вишневий усміх, солов’ї в саду І де,мене чекають мама й тато І де,підтримку завжди я знайду. Моє село. Левади й тиха річка, Поля широкі і безмежна синь. І ніч, яка ж чарівна нічка Так і шепочуть «трохи відпочинь». Моє село Верба стара крислата Ставок […]
Яка прекрасна, Україно! Вечірнє небо. Зорепад. І усміхається дитинно Старий вишневий любий сад. Ранкові дзвони. Тиха річка І життєдайне джерело. Стрункі міста, чарівна нічка Бадьоре, радісне село. І вільна пісня та крилата, Що ллється дзвінко через край. Земля прекрасна і багата Напевне, тут мав бути рай!
Хочу з тобою – каву уранці Хочу тримати за руку у танці. Хочу розмови з тобою до ночі Хочу дивитись завжди в твої очі. Хочу торкатися твого волосся Хочу, щоб «хочу» нарешті збулося. Хочу обійми, твої поцілунки Хочу з тобою я мати стосунки.
Мужу без багатослів’я Лара досить вміло Тлумачила прислів’я Чітко й зрозуміло. * * * -Що це значить,кицю- “Сила есть-ума не надо!”? -Три роки в’язниці!!! -Моя ж ти відрада!!! А це що означає,кицю- “Не будешь мил насильно!”? -Аж сім років в’язниці!!! -Це також…прицільно!!! І ще […]
Прогуливаясь вечером по крыше, Я вдруг почувствовал, что не один. Ступаю дальше, но как можно тише. Мысль в голове, какой же я кретин… Пронзая сумрак недовольным взглядом, Я все-таки нащупал силуэт. Так кто же здесь командует парадом? Глазам не верю- Карлсон! Сколько лет? Скажу по правде-ты не изменился, […]
В Одесский тихий двор под руку с сыном Вошла судьба, в обличье тети Розы. Соседи замерли, как пред Раввином, Не зная, Шо – веселье или слезы. Ну здрасьте, Софа, мы пришли жениться! Где мама с папой, пусть благословят. Надеюсь вы не станете креститься? У нас в семье за это […]
-Канали(скажу вам) Роблять нові кроки- По буднях школярам Демонструють уроки. Знаю,що таке парфум (Бачив навіть реостат). І не витримав тут кум: -Побачите ще й атестат!
Раз кум до”зубного” Кутній пішов видаляти (Розболівся він у нього- Не давав і спати)… Як побачив бор-машину- Нервуватися почав… Подумав лікар із хвилину, А тоді таке сказав: -Ось…спирту стакан Вам для хоробрості даю. Залпом випив кум Іван І промовив річ свою: -Оце сміливості напер “Напій”від ніг до […]
Цінуй її, поки вона твоя, Хвилюється, ревнує, метушиться. Цінуй її, поки твоє ім’я В устах її від ніжності іскриться. Цілуй її, допоки ще вона Від губ твоїх і гине, й воскресає, Запалюй поцілунками серця, Хай іскра ця між вами не згасає. Люби її і грішну, і святу, Капризну, милу, вперту […]
Намалюєш для мене весну? Таку пристрасну, ніжну, відверту, Неймовірну, п’янку, осяйну … Хай душа моя буде мольбертом. Легко пензлем торкнись полотна, Пробуди від зимової туги, Хочу сонця, любові, тепла, Стань душі моїй стомленій другом. І з-під рук твоїх все оживе, Забуяє в саду многоцвіттям. Намалюй лиш для мене … своє […]
Під керівництвом прагматичності, Яка панує в цьому світі, Залиште трішечки дотичності До того, що не пояснити, Що не дає втопитись в побуті, Переступить через паскудство, Що відрізняє нас від роботів І людство й досі робить людством.
Небо вечірнє зімкнуло вуста. Множаться тіні у світлі ліхтарнім. Перша на подіум вийшла звізда, і дефілює у платтячку хмарнім. Гаснуть хвилини. Скінчився їх час. Пустка надійно тримає за руку. Вражень мовчить словниковий запас, Навіть в думок не лишилося звуку.
У сонця добрий посміх на лиці. Дзвенить від світла небо кришталеве. Городами пробіглись зеленці, І абрикоса світиться рожевим. Під оплітком кульбабка розцвіла. Весна пташині співи щедро сіє. На призьбі сонна гріється бджола І думає про мед солодку мрію. Пливе у невість хмарна борода. Калюжа множить промені колючі. І добрий сад […]
Були в минулому Софокли, Казки буяли не в книжках, І Діогени мовчки мокли Під куцим дощиком в діжках. Мінялись у театрах лиця, Роїлись тисячі ідей, І гартувалась віком криця, Та не з металу – із людей! І не було у світу краю. І не було у мрії меж. А тебе […]