А світ неначе в плейстоцені І не зробив до світла крок, Не всі історією вчені, Не всі позлазили з гілок. Нетям й невігласів – без ліку, Достойність коштує мідяк, Епоха кам’яного віку Чомусь не скінчиться ніяк.
Таблеток сто(!)дістала (Були у куми з собою) І усі їх…поковтала, Запиваючи водою. Вголос кум подумав: -Ох,біда(!!!)яка у вас!.. Лікар порадив,кумо, Це робити повсякчас? -Ні.Стають непригодні Медикаменти тії, Бо кінчається сьогодні… Термін їх дії(!)…
А на гіллі верби старої, Немов на гойдалці-колисці Мавка, що схожа із весною, Біля води сиділа близько. А біля неї Лукаш-вітер Грав про кохання так натхненно На чарівній своїй сопілці І заворожував серденько. Вона замріяно всміхалась, Слухала музику казкову, Про все на світі забувала, Була щаслива від любові. 2019 р.
Іменини куми справляли (Кумові-тридцять було!);- На столі пляшки стояли І з транзистора ревло… Василю кум підливає (І сам дуже добре п’є), А той на куму поглядає Й питаннячко їй задає: -До таких чудес не звик (Це,мабуть,від п’янки???), Бо здається ваш язик… Чорним як у негритянки? -Та звичка […]
Частина І. Дитинство Серафима «Я люблю дивитися, як помирають діти…» (Володимир Маяковський) З деяким хвилюванням і навіть душевним трепетом візьмусь я за повість […]
Тримаю впевнено АК в руках, Неволя – це моя ціль в думках. Приклад до плеча і погляд вперед, Один до одного, все точно, я – Архімед. Суспільство – це моя ціль. Ви відчуватимете страждальний біль, Одного разу, ви хотіли мене зломить Тепер прийдеться вас усіх вбить. Не впаду, не прогнусь.. […]
О як гарно вона мовчала, Любов мовчала. Красива любов – красива в печалі. Красива й у печалі. О як лагідно вона манила, В пастку заманювала. Ніжна любов найніжніше обманює. Також обманює. О як щиро вона благала, В Бога благала… Бува для любові часу замало є. Зовсім замало.
О душе, прагни до світла. Ти ж бо скидаєш кайдани земні. Бо зовсім вже тісно на білому світі На ньому і місця немає тобі. О душе, страждати не будеш. Страждання для плоті, для тебе лиш рай. Лишаєш ти землю, Богом забуту, Щоб народитися знов – помираєш. О душе, на небі […]
Я зараз там, де сонячні зайчики, Такі безпосередні кружляють по твоєму тілі. Й коли ти торкаєшся проміння пальчиками, Це так мило. Ми б до раю́ разом з тобою долетіли. Я зараз там, де вітер дихає в легені, Наповнюючи їх життєдайним киснем. Ти на моїм обличчі малюєш посмішку, як геній. Який […]
Прошу, не ототожнюй мене зі звичайною сірою масою. І не забивай собі голову жодними на мене прогнозами. Я вивчу напам’ять всі теореми і формули, так що зразу Ти помітиш, якою я є розумною і серйозною. 😅😅 Прошу, не порівнюй мене зі своїми колишніми. Такої, як я не знайдеш, обійшовши всі […]
О любове, грізна блискавице Вдаряєш влучно в ніжне людське серце, Що потім, від болю, завмирає і кровиться. Влуч у моє, воно ж несамовито б’ється. О любове, океане ненаситний! Скільки душ загиблих коло твого лона! Тягнеш глибоко на дно руками сильними. Що ж, візьми й моє хоробре серце до свого […]
Забери мене туди, де не стріляють. Забери, прошу, кудись далеко. Мені б почути, як пташки співають. У небі лиш гарматний клекіт. Забери мене туди, де так незвично, Тихо шепочуться: вітер і море. І не відпускай назад, коли покличуть Серця тисячі міст розгромлених. Забери туди, де сонце гріє. Де немає страху, […]
Слухай безмовність. Скидай на вроки; Це тихе жевріння твого життя, Всього лиш маленька, Нещасна повість, Безмежної віри, Що ти – моя.
. . ВІРА – В СЕРЦІ ЛЮДИНИ . .Яскраві сонячні промені, здавалося, ледь пробивалися через густе листя дерев, що вкрилося світлою і темною зеленню барвів – кольорів – аж ген – від самого небосхилу, де сходило вранішнє сонце. …Починався новий день. . […]
Я для тебе стану чистою водицею, щоб безперестанку ти хотів напиться мною. Я для тебе стану… Стану сонцем раннім, щоби на світанку ти признававсь в коханні. На щоці розтану краплею сльози. Ким захочеш стану, тільки попроси.
Ти моя в житті Опора. Моя Любов, найбільше Щастя. Іду до Тебе мов до дому, і ще не почувалась краще. Ти частина мого спадку. Мій Скарб найважливіший. Іду до Тебе мов до Батька, Що в Раю мені місце залишив.
Ми з тобою загубились в мовчанні. Були близькими – стали звичайними. Ми з тобою заблукали у темряві. І важливе стало даремне нам. Ми з тобою загубились у тиші. І ти поруч зараз із іншою. Що було щире – стало обманом. А я не буду твоєю коханою. Що було рідне – […]