Душа разбита на фрагменты, Она как будто жёсткий диск: В ней детства светлые моменты, Потери горечь, боль и риск. Фрагменты радости, печали Влекут порой нас как магнит. Всё, что за жизнь мы «закачали», Душа фрагментами хранит. Порой находятся фрагменты, Которых не должно уж быть –\ Те сцены жизни, те моменты, […]
Ты – наша мать пречистая, святая, Ты сотворила наш огромный мир, Для путника, в пустыне что блуждает, Почувствовать твою прохладу – пир. Веками ты зверье и люд поила, И на песках прекрасные сады Чарующие взгляд людской растила. Все знают: нету жизни без Воды. С лица Земли ты города стираешь, Людей […]
Зачем ты приплываешь, «Синий Кит», В 4:20 души собирая И кто тебе детей вести велит В туман, к вратам обманчивого рая? Ты почему стараешься суметь Всю красоту житейской круговерти В сознании детском заменить на смерть И сделать 50 шагов до смерти Заставить их невинных, молодых? Уж лучше б, «Синий Кит», […]
Середущий син Весни – Квітень на поріг, В свій найперший день ясний Принесе нам міх: В ньому усмішок букет, Анекдотів рій, Сотні влучних слів-ракет, Вибрати зумій. Веселинка золота, Щастя береги. Літом бабиним літа Радість навкруги. Ой, який чарівний міх! Не простий, гей-гей! Він дарує щирий сміх Й радість для людей. […]
В зимо̀вий день цей слава хай лунає Тим, хто крокує вперто до мети, Хто на шляху важкий граніт ламає І тим, кому по ньому легко йти. Тим, хто цінує молодість невпинну За кожну хвилю, прожитий момент, Тим, хто не може жить на половину – Всім тим, чия «професія» – СТУДЕНТ. […]
Хлопчисько -Лютий – мить зими остання Дарує нам то сніг то мить весни, Та свято особливе – День Кохання Приносить в зиму літні мрії й сни. Ця днина в році кожному єдина, Коли до серця серце поспіша, Відомо ж: в День Святого Валентина Кохання прагне кожная душа. Зігрійте руки і […]
Як час летить, не стишуючи кроків! Рокам і дням немає вороття… Вже промайнуло 11 років, Як школа провела̀ нас у життя. Та в день, коли весні назустріч літо Із впевненістю робить перший крок, Коли ошатні йдуть до школи діти Й останній там луна для них дзвінок. До мене спогад лагідно […]
Не всі слова потрібно говорити. Не всім думкам давати треба волю. Нехай у серці гіркоти налито, Вона є теж у довгим списку долі. Нехай довкруж давно набридлі лиця, І осінь, що здається не минає, Душі потрібні часом таємниці, Без того в неї спокою немає.
Сиві хмари. Осіннє ретро. Самотою кричать пейзажі. Не сумуйте Ви так, Деметро. Вам спасибі ніхто не скаже. Не заводьте думки до краю, Подолайте у серці хворість, Людство хвацько богів міняє, Якщо бачить від того користь. Не сумуйте. Усе воскресне, Це одвічний закон природи. Не сумуйте. Чекайте весну І хорошу творіть […]
Ця ніч на дива багата, Тож, ставши на грань світів, Я буду тобі мовчати, Пробач, це так час схотів. Це він, поводир до раю, Хиткий рятівник від скрут, Ніколи нас не питає, Що хочемо ми отут. Його почуття – холодні, Його не турбує плач, Тож буду я відсьогодні Мовчати тобі, […]
У тихим світі втрачених адрес, Куди дороги часу дощ розмив, Живе давно забутий інтерес До зустрічі жаданої і слів. Там все довкола звичне і просте, І спокій збудував нарешті храм, Тож інтерес нікуди не іде, Бо інтересу затишно і там.
В квадратурах старих квартир, де немає від часу ліків, де не крутить реалій вир, де турбот не почуєш криків, Там, де спогади пил вдяга, і розкутість не зустрічає, Непоборна живе нудьга, і ковтає цукерки з чаєм.
Скажи, матусенько, чому все так частіше, В бентежних снах чомусь в дитинство я біжу? Колись так мріяла лиш вирости скоріше, А ось назад, на жаль, вже стежку не знайду. Я знаю, донечко! Так, так! Ти вже доросла! Колись я радила тобі: “Не поспішай”! Адже дитинство – це пора, де все […]
Матінко, матусю, ось вже й тепле літо! Мальви кольорові заплітають тин. Зрошені росою, зорями сповиті, Лагідно зігріті сонцем золотим. Тягнуться все вгору, мов тебе шукають! А ти десь мандруєш в неземних світах! Не прилинеш більше, та вони не знають! Може лише прийдеш у бентежних снах. Вже цвіте, матусю, матіола рясно! […]
Йде втомлено, зігнувшись, літня жінка. Вдивляючись в туман, мов крізь літа. Гортаючи життя свого сторінки, Кудись спішить. А навкруги – сльота. На білі коси напнута хустинка, Вкриває плечі паморозь густа. Хитається від вітру, мов билинка. І лиш шепочуть щось її вуста. Дозволь спитати, з ким ти розмовляєш? Кому […]
Розкажи, як живеш там, солдате! Що в тривожних своїх бачиш снах? Про що мрієш в окопах щербатих? Як тримаєшся в лютих штормах? Де залишив квітучу калину? Де твій дім? У яких він краях? Ти пішов боронити країну! Знаю, досить тернистий твій шлях! Знаю, доля не пестить в двобої! Попри все, […]
Чому ось так раптово бентежно стало в світі? Отак буває, панство! Це знає лише Бог! А що ж робити зараз, у ці тривожні миті? А треба просто жити між різних засторог. Чого чекати далі? А далі прийде квітень! Зігріє сонце землю й розквітнуть знов сади! Смарагдами засяють похмурі, сірі віти! […]
Не плюй у криницю, бо треба напиться: то спека, то холод, варить їсти – голод. Безпеки потреба, захиститись треба, ворог не дрімає, солдат захищає. Не плюй у криницю, там знань є водиця і досвіду сила, для ворогів могила. Гляди же криницю і не дай забиться джерелу живому, […]