Авторська пісня Зацілує очі, наче квіти, Теплий сніг, І впадуть дівочії коси На поріг… Я не зичу вам Ні слави, ні чудес, Я вручаю вам Цей постригальний хрест! Защебече дзвін, Неначе птиця, Полюбила вас Афонськая Цариця. Зацілує очі, наче квіти, Теплий сніг…
Мені тебе не вистачає. Завжди.Постійно.Кожен час. Коли ти поруч-серце завмирає І здається мені,що я на небесах. Коли тебе я обіймаю, То тіло все моє тримтить. Всередині душа палає І лине до тебе в цю мить. Твої солодкі поцілунки, В мені запалюють вогонь. А твій пильний погляд,чуйний На собі я хочу […]
Мене так ваблять твої очі, вони немов той океан, що сколихає серця дівочі і манить до пізньої ночі блукати по берегам. Мені так хороше без тебе, але чомусь долає сум. І гучно б`ється моє серце на тлі моїх шалених дум. Мені так хочеться втонути у твоїх теплих почуттях, зануритися з […]
Запросила в гості киця Всіх, кому вночі не спиться: Скорпіона,їжака І ще вовка-хижака, Борсука і кабана, І гадюку, й кажана, Пугача, сову, койота, Тільки мишка була проти. Скатеркою стіл накрила, За столом всіх посадила: Скорпіона,їжака І ще вовка-хижака, Борсука і кабана, І гадюку, й кажана, Пугача, сову, койота, А […]
Біг босоніж дощик по бруківці, Біг бо п‘яти камінь пік. Лопотів дахами й по долівці, По корі стікав, стеливсь до мокрих ніг. Хмарка голосно на лайдака сварилась, Громами кричала звідусіль, Але жодна крапля не лишилась, Дощик біг від грому ще мерщій. Хмарка думала, що дощик загубився, Блискавицями йому […]
Я – Женщина, и, значит, я – царица, Свожу сума всех земных царей. Я – Женщина, и, значит, я – вольная птица, Парю в небесах, не ставши твоей. Я – Женщина, и, значит, я – актриса, Сыгравшая тысячи ролей. Я – Женщина, и, значит, я – певица, Голосом чарую всех […]
Ведеться так із покоління в покоління, З прадавніх, незапам’ятних часів, Як щедрий цвіт, то буде і насіння, Врожай багатий, коли є засів. В садку, що притулився до хатини, Розлога липа заглядала у вікно, Щороку радість дарувала всій родині, Коли цвіла, навколо аж гуло. Співали бджоли в цвіті […]
В кабінеті психіатра розмова лунає. Лікарю свої проблеми пара виливає. Дарма, що душа у душу двадцять літ прожили, Ганжі в своїх половинках тільки розгледіли. Лікар у м’якому кріслі уважно нотує Всі претензії подружжя, усе, що почує. А зібралось за всі роки претензій багато – Треба зошитів із десять все […]
Сміються, плачуть солов’ї… О.Олесь Вже випито печаль до дна, Лишилось кілька крапелин останніх П’янкого, життєдайного вина, Що звалося колись коханням. Уже грядуть осінні вітровії, Несуть дощі, холодні і нудні, Несуть щемливий подих безнадії, Одноманітні й безпросвітні дні. І жовтий сум, одвічний жовтий смуток Скрадається ночами, наче тать, І все забуто, […]
Авторська пісня Цвіте вербена вдалечі напівнезрима, Голосить вітер, наче безпритульний… Коли у тебе квітка є любима, До інших квітів ти стаєш нечуйний! Коли у тебе квітка є Любима, Єдиная, за чим, либонь, заплачеш! Коли у тебе квітка є Любима, То іншої краси ти вже не бачиш!..
Ніч серпнева минула і край неба далеко Зайнялася багряна вранішня Зоря. Новий день настає, докучатиме спека. Та поки ще земля прохолоду дає. Там на березі річки все туман огортає. Посивів очерет і виблискує в лузі трава. Там верба молода віти- коси на землю спускає. Ранок перлами-росами листя її покрива. […]
На серце, мов на квітку милу, Потрібно з ніжністю дивитись… Не можна прикладати силу – Воно само має розкритись!
Ось після дощiку з’явилась Веселка різнобарвна. Земля краплин дощу напилась, Пора духмяна, гарна. Розкрились білії тюльпани I піднялись до сонця, Роса на пелюсточках гарних У полисках червонця. Моя душа залепетала Від красоти цієї, Мені часу, як завжди, мало, Щоб любуватись нею! Листопад, 1999р.
Кружляє жовте листя наді мною. Чому кружля? Не знаю й сам. Чи це перед дощем? Перед грозою? Або радіє небесам? Я зрозумів, що наступила осінь, Достигли сливи де-не-де; І на деревах золотиста простінь, А небо низьке і бліде. Стоять собі сумують верболози, Чомусь задумались вони, Бо скоро холоди, дощі і […]
Бузкові хмари закривають Півнеба над селом. Зірки ліниво виглядають, Шумить вітрець крилом. О, синій вечір, ти мені Розхвилював всю душу! Чому, як гаснуть білі дні, Тебе любити мушу? Чому твої хмарки, мов плями, Люблю, як і колись? «Бо після праці вечорами Відпочиваєш!» – Вись Мені сказала. Небо тихо Хмарками затяглось. […]
Закотилося сонце за гори, Прохолодний вітрець повіва. І село переміниться скоро, Його вечір імлою вкрива. І хмарки, мов на скло налягають, Як чудово дивитись на них, Як пливуть вони по небокраю, І вітрець синьоокий затих. Рожевіє імла, мов серпанок, У красi бездоганнiй своїй. Мені вечір миліший за ранок, Таємниць він […]
День догорає, Захід палає, І сонечко ясне Жаринкою гасне. Вечір свiй стяг, Над полем простяг. Хмарки голубiї На обрії стали. Гори чорніють, Неначе зi сталi. Глибшає вечір… Сиза імла Серпанком безпечно На обрій лягла, Неначе на скло. І наше село Заснуло в цю мить – Ніхто не шумить… 1 травня, […]
Одинока зірка Сяє в ліхтарі. Білосніжна гірка В самоцвітах скрізь. Місяць одинокий Білий сховав ріг, А мороз жорстокий Перейшов поріг. Сумно виглядають В синю даль хатки, Їх від зла ховають […]