Гойдає лагідно цей потяг,Хмарки втікають і дерева,Міста та станції… лиш спогад,Мене заводить у тенета. В безмежнім просторі витали,Думок потоки невгомонні,Прожиті клопоти з шухляди,Сприяли роздумам в дорозі. Чомусь згадалося поволі…Моменти давні, мов у фільмі,Невдачі, помилки й на фоні,Зібрались радісні події. Я знаю, поряд найцінніше,Не треба га́нити на долю,І щастя сиплеться все […]
філософія
3740 posts
Шумливий нескінченний гомін,Потоки люксусових машин,Невтомна метушня смартфонів,Кав’ярня, з ароматом спиртним. Скалічені навколо душі,Настирлива незрима біда,Щоб болю не відчути лютість,Личину натягнули мерця. Сарказму і цинізму привид,Сумної порожнечі тягар,Живими, перестати жити,Поклавши почуття на вівтар. Не здамся, не відкрию двері,Хандрі, що стереже у пітьмі,Злостивій показати неміч,Програти в цій підступній війні. Мої розчарування й […]
Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: – То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нині в селі мало хто вирощував – не […]
Доріжку стелили убивці,Зустріли, так дружньо, красиво,І весело чорт на хмаринці,Погладжував повне барило. Настільки удача стрімливо,Для темної сили звалилась,Любується нечисть візитом,Відтак заподіємо лиха! Хай поки що грають у карти,Радіють від того друзяки,Чим більше лунають гармати,Чорніші приходять світанки. Де гроші, нахаби брехливі,Це рідна стихія, повірте,Як люди побачать безвихідь,Ото й апогей наших цілей!
У кожному дереві – Мертвому чи квітучому, Старому чи щойно зміцнілому, Ховається (до часу) ідол – Іноді гнівний і невблаганний, Іноді життєдайний і життєлюбний (Як теплий весняний дощик). У кожній камінній брилі – Замшілій чи то блискучій, Омитій зливою чи то порохнявій Зачаївся спокійний Будда – Лише звільніть його, І […]
Зберу всі промінчики сонця,Та з радістю людям віддам,На диво, так щирості обмаль,Невже огорнула імла? Усе продається віднині,Зневіра, не бачить добра,Тож холод живе у хатині,Бездушні зробились слова. А вчинки хороші, від серця,Вважають, підступна мета,Корисна зробилася фея,І злюща, мов Баба Яга. До чого дійшло все, о Боже!Забули тепло і любов,Отак поступово, ми […]
Країна, де помер вітер, І воскрес серед паростків жита, Де сталеві ножі дозрівають мов яблука На дереві пізнання добра і зла – На старій яблуні радості. Весталки розпалюють ватру Серед глупої ночі осінніх гусей, Зачиняючи вікна минулого, Одягаючи білі шати Серед міста, що спить. Серед країни, що марить, Серед храму, […]
Того незачесаного літа я мандрував з Рудим Зачарованим Мандрівцем річкою – Дніпром (Бористеном). Ми плили човном вниз по течії від Любеча аж до Низів. Під кошлатим сірим вітрилом на якому ми намалювали вохрою знак Сонця. Інколи (коли вітер втомлювався і байдикував) ми гребли широкими ільмовими веслами, занурюючи їх в річкову […]
Таїна дерев і повітря Відома схимнику Сонце – Відлюднику лісу Галактика, Що вдягнув діряву свиту Ніщо, Може він був кульгавим грішником? А тепер світить у цій темряві, Наче він запалив воскову свічку Молитви першопочатку – Першооснові всього сущого, Еле пам’ятає тільки етюди, Які малював патріарх чужий Епохи давно забутої – […]
Трамвай запашного літа Стукотить по чужій вулиці Янголів В самотині – рікою буття – в самотині Порожній, наче руїна крику волошок, Бо це місто – притулок позичений Заблукалої Еврідіки-невдахи, Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо, Бо слова загубилися, а туніка на шмати, Бо на полі Еагра лишились одні […]
Один дивак, Що майстрував собі крила (на яких так і не зміг полетіти, Краще б літав він на вітрилах мрій) Пояснив мені, що меч це дзеркало, В якому відображається душа Едіпа, А тіло людське – це музика, Яку грає старий кіфаред – автор апокрифу: Незнаного, як драхма кіклопа, Яку він […]
Нічна варта* ступає Стежею кентаврів. Присмерк травневий У Небі майструє містраль**. Мій друг Телемах Шукає зело для медового трунку, Віщує: примарна дорога для всіх: Не тільки для еллінів – В той, незбагненний Тартар. Друже, то стежка самотніх – Оспівуй сади невідомі, Де ті людоконі Пили нектар і гнівили богів***. Ні, […]
