Ніжні хвильки, кинуть бризки,Мовби сяйво, сиплють срібло,Тільки чайки чути крики,Нащо ґвалту дивне дійство? Звісно зичну любить море,Давні друзі, ділять простір,Поряд завжди шум прибою,Й голос чайки, ніби в змові. Шторму шалу, ранить гавань,Вітер виє, гуркіт з градом,Кине виклик, чорним хмарам,Схоже пташка зараз янгол.
філософія
3740 posts
Напевне в образі людини,Бував мій Мурчик, безперечно,Тож часом, всядеться грайливий,І нічку слухає тихенько. А знаєш котику, як гарно,Отак дивитися на місяць,Немов поринувши у сяйво,Там дивне з’явиться сузір’я. Ось зорі, бачиш, устелили,Які в них усмішки привітні,Глядіти нащо на годинник,Хвилини зараз всі магічні. Світило в повню… то є сила,Приходить зопалу натхнення,Розсипле римами […]
День у день прибирала по дому,Готувала і мила весь посуд,Лікувала, не била тривогу,На всі руки майстриня напрочуд. І потрібна вона всім відразу,Тож і мама, і жінка, і нянька,Враз вирішує дану програму,Бо сімейного стану обранка. Та буває приходять моменти,Розігнала усіх би мітлою,Незвичайно чутливі сюжети,У головоньку ринуть з любов’ю. А душа народилася […]
Осінній дощик накрапає,Зібравши хмари сіруваті,Душі осяяний орнамент,Не змиє сирості зухвалість. Відтак полинувши у щастя,Панянка втіху не відпустить,Весна була їй як причастя,На благо й осені спокуси. Відколи жінка у розмаю,Знайшла чар зілля на світанку,Щоранку личко омиває,Рокам не давши перевагу. Полий же дощику рясненько,Хай навіть листя опадає,Життя любити, як мистецтво,Погода всяка надихає.
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подвір’я, що було встелене темною базальтовою відполірованою бруківкою, де […]
Так я пам’ятав: Падолист-спудей Мандрує в кам’яну Сорбонну Битою стежкою чорних вагантів: Замість богемської лютні У нього в хатині-келії Платанова дошка (Приємно до неї тулитися – Вона тепла як вересень). Так я мислив: Шугають над тополею сну Сойки гіпсових піснеспівів – Хоралів жасминових квітів: Я теж монах – кармеліт босоногий, […]
Наснилося мені на диво,Нарцисів незвичайне поле,Все ж з острахом дивлюся живо,Душа там, поступово тоне. Кричу їй, повернися…звісно,Поглинула краса уміло,Ой як же тут задушно й тісно,І ніби сміх лунав із вітром. Здалося затягнуло в пастку,Та чую вдалині крик чайки,Там річка протікає… знаю,І радісні мої світанки. А може це лишень легенди,Поглянути, нарцис […]
Хмарки зібралися надовго,Тож небо вкрилося пітьмою,Холодні краплі монотонно,Стікали з листячка сльозою. Осінній дощик незабутній,Отак дивлюся у задумі,Життя гортаю без ілюзій,І бачу стільки подарунків. О Боже, мабуть, це прозріння,Нарешті душу я відчула,Себе спасаю від невір’я,Навіщо зрештою ці пута. А листя гарне, золотаве,Любуюсь дивною красою,Хоча і падає, все ж сяє,Коли подивишся з […]
Все ж осінь дивує укотре,Чекаєш завжди чудеса,Теплом кольорів, як огорне,Відпустить в політ журавля. А бабине літечко прийде,Коли заіскрить навкруги,Немов пробіжиться враз липень,Недовго… шепнуть віщуни. Негода приходить незмінно,І холод прониже повір,Та й іншим заповнює змістом,Зими відчайдушний привіт. Кружляє і падає листя,Бо перший мороз пробігав,Лунала пронизлива скрипка…Він тільки її уникав.
Бурхливо шуміло місто,Потоком гуділи машини,І люди неслися стрімко,Яскраві мелькали вітрини. Він часто сидів на лавці,Завжди у вечірні години,Його одинока старість,Сповільнила внутрішні ритми. Хоч сумно у сірих стінах,Тихесенько плентав додому,А душу все тиснув відчай,І звісно… здавався потроху. Ох молодість, вічний клопіт,Будуємо, щоби зламати,Пихаті ми часто й горді,Діждалися явно розплати. Тож якось […]
Сусідські кури невгомонні,Зарання чути спів бадьорий,Немов зібравши їх півсотні,Вмістив цей дворик, що напроти. Гребуться, небо хто з них бачить?Красуня курка вся барвиста,Біжить за півнем кудкудаче,Помітний красень, ще й харизма. На зерня вказує безмозкій,Розправить крила і голосить,Чи знає долю відсьогодні?Деньок останній…та у борщик. Життя, життя…а що там завтра?За ранок дякую… і […]
Лечу, мов у небі пір’їнка,Довіривши Всесвіту долю,Хотілося іншого дійства,Здалося все дивною грою. Тож сильна, незламна як скеля,І кремінь душа…ох неправда,Хай буде вже інколи гречка,Скажу в суперечці, та здамся. Проста і звичайна я жінка,Сказати всіляка буваю,То пурхаю начебто бджілка,То в тиші знаходжу відраду. Нікому нічого не винна,Бо сутність вона є типова,Любити […]
Красуні зіроньки яскраві,Собі придумали забаву,Змахнувши хусткою заграві,Небесну створювали сагу. Сьогодні дивна атмосфера,Світило стрінеться з пітьмою,Під час нічного апогею,Природа робиться німою. Закриє чорне покривало,Маяк… ворота в безконечність,І поряд з’явиться мій янгол,Укривши тихо, як належність. Я також Всесвіту частинка,Хоч лячно інколи буває,Та кожна кинута піщинка,Мабуть, потрібна як обранець. Пустун же місяць золотавий,Всі […]
Коли осуджували люди,Була реакція відразу,Життя емоції остудить,Постане вчитель, час від часу. Себе повинна поважати!Послання, через всі поразки,Відтак зросла із пташеняти,Свої, встановлюю порядки. Наразі навіть не цікаво,Думки сторонніх, бо понині,Була відвічним я солдатом,Вбивала сторони вразливі. А крила, може й сіруваті,Захочу й дощиком омию,Душі потреба в благодаті,Тож нащо ніжити гординю.
Світанок розсипає щастя,І простір відчуває захист,Сьогодні я не рання пташка,Так солодко у тиші спати.Пів ночі, мов пекельна зграя,Кружляли залізяки поряд,А замість бомбосховищ, спальня,Та лагідна, тепленька ковдра.Лежиш у цій нірвані ночі,Змарнілий від війни філософ,Які вже незвичайні зорі,Тут” русская рулетка” й холод.
