Дід Василь перебирав важкі стиглі качани кукурудзи, які перед тим щойно позривав на полі, здирав з них зелену листяну шкіру, обтинав жовті бороди і сортував на три великих полив’яних миски: – То для онучків, то на продаж, а то для хрума. Кукурудзу нині в селі мало хто вирощував – не […]
Іронія
15 posts
«Сині сутінки – то вечір, а темно-сині – це ніч.» (Джеймс Джойс) Славко робив гімнастику тільки під час негоди. […]
Захарушка Дурачок належав до давнього російського дворянського роду Дурачків. А був ще в Московському князівстві попівський рід Дурачків. Але попівський рід був з Костромської губернії, а дворянський з Тверської. Засновником роду Дурачків Тверських був знаменитий Іванушка Дурачок, що став особою фольклорною та легендарною. Роки його життя невідомі, але уривки історичних […]
(Повість про тілорухи) Намір у мене з’явився – твердий та незламний – здійснити пересування в часопросторі, а тому направив я стопи свої в перспективний заклад векторності. Зовсім було отримав я дозвіл на пересування, як до мене зволив підійти доброчесний громадянин. І підійшовши запитав: – А чи любитель Ви, хороша людино, […]
У Покровську Слободу прилетіли бджоли – нетутешні, індійські, з блискучими синюватими крилами. Місцевий рудий пасічник особливо цьому зрадів, бо він трепетно поважав бджіл. Хоча ставився він до них якось улесливо і по-лакейськи: «Бджілки-панянки прилетіли, знаєте…» Це він говорив аптекарям-алхімікам з набережної вулиці. Наче здогадувався, що мед вони використовують для пошуку […]
Новий, крутий, опозиційний *** Головний редактор газети був моїм шваґром. Але навіть таке панібратство не допомагало отримати підвищення зарплатні. Ще й ходили чутки, що фінанси надходитимуть нерегулярно… Не сказати, що я надто переймався через те. Просто дав сигнал совісті, аби вона дуже не мучила, коли коїтиму пакості родичу й рідній […]
Прогоняя весельем усталость Улыбалась мечтам поутру… Но нежданная Путница – Старость Постучалась в мой дом (не к добру). На скамейку присев, у порога, Лист кленовый стряхнула с плеча. Угостившись печеньем, с дороги, Похлебала малиновый чай… Улыбнулась беззубой улыбкой, Подмигнула, пророча беду… Хрипло –(тембром расстроенной скрипки) Проскрипела: «Попозже зайду»