Поема про людей без обличчь – Її пишуть на сторінках кам’яних книг Знаками, що нагадують сліди черепах На піску річки, назва якої табу Для людей-пічкурів, для народу човнів* – Тесаних з кривого замшілого дерева**, Що не цвіло ніколи білими квітами, Навіть весною світу сього зеленого, Світу здивованого і очманілого, Що […]
історія
72 posts
Оповідаючи про історію давніх гуцульських родин, що споконвіку жили в Карпатах, неможливо оминути рід, що здавна звався Вервега. Цей рід завжди, навіть в найтемніші часи вважався одним із найшляхетніших і найавторитетніших гуцульських родів. Недарма саме ватажки цього роду в різні часи – і в XIV – XVII століттях, і в […]
Рід Габораків – давній гуцульський рід, що колись ще в старі часи переселився на Ґорґани (що історично та етнографічно є Бойківщиною), але пам’ятає про своє гуцульське походження. Згідно легенд назва роду походить від гори Габор. Що то за гора – не зовсім зрозуміло, бо такої гори на Гуцульщині немає. Мадярський […]
Рід Потяків – давній гуцульський рід, що в старовину володів землями в районі нинішніх сіл Шешори, Шепіт, Снідавки, а також південніше – в районі нинішніх сіл Грамотне, Гринява, Перкалаба. Символами роду були крук та гілка горобини. Основні кольори вишиванок – червоний та чорний. Гасло роду: «Все минає, крім неминучого». Ще […]
Рід Карпчуків – давній гуцульський рід, нині мало знаний, але колись один із наймогутніших гуцульських родів. У давні часи рід володів землями біля гір Ротило, Грегіт, Чорний Грунь, Муралевиця та на території нинішніх сіл Великий Рожин, Розтоки, Бабин та Соколівка. Символом роду є гілка лелечу (сосни альпійської) та вогонь на […]
Пелюстки персиків мерехтять У часопросторі мурів Ріміні: Вітер з моря – Час наказав мені бути. Хвилини – вони зупинилися на бруківці Під воротами мідних чобіт і биків: Країна телят, місто вітрів, люди доріг: Звідси. Кронос камінний. Застиглий. Його можна торкнутись руками. Коли риби стають птахами моря, А смерть жартує: «Ви […]
Магнолії оксамитові марширують Під музику Паганіні-вигнанця З берега моря прямісінько в дворик, Де жив театрал Буратіно Зі своїм татом Карло – Ренесансним філософом, Що змайстрував йому ключик Зі зламаного доісторичного саксофона І шепотів йому потім таємниче, Що не мідь то, мовляв, а золото: Aurum Альберта-алхіміка. Стигмати білого мармуру: Чи то […]
Рукопис «Слова Мстислава Ізяславича» був знайдений у 1863 році в архівах православного жіночого Спасо-Єфросинівського монастиря в місті Полоцьку відомим на той час колекціонером, нумізматом, антикваром та знавцем старовини Інокентієм Опатою (1804 – 1882). Документ являв собою копію кінця XVII століття більш давнього рукопису, який по опосередкованим ознакам, мовним особливостям та […]
Сонце високого Неба Зазирає в таємні глибини Озера давніх мрій – Озера царства Шан, Озера оленів Дай Бо. Хвилі вітають вітер Хвилі гойдають лотос Білий як смуток Лі Бо. Колись ці танці води Ці слова озера Споглядав імператор Пань Ген. Нині хвилюють серце Вони старого поета, Нині їх тихий голос […]
Предковічна ріка Ло Несе свої води на Схід До тьмяної затоки Бо Хай, До східного моря Дун Хай Де острів безсмертя Пен Лай Дарує нам істинний Шлях! На берегах ріки Ло Мислив про вічне Вень Ван Зустрів фею ріки, Співав з нею пісню про Небо, Про таємничий місяць Де веселий […]
Жовта ріка – колиска народу Хань. Колись вани Чжоу славетні Відливали тут бронзові дзвони, Збирали тут військо Для походу на землі гунів, На битву з північними варварами. Колись тут здобували слави Полководці Лю Бей та Лю Бан. Колись цю ріку оспівали Бо Цзю І та Ван Вей. А нині старий […]
«Чжун Лі служив імператору Ді Ку, якого називали Гао Сінь, і займав при ньому посаду хо чжен – повелитель вогню.» (Сима Цянь «Історичні записки») «Дайте мені ведмежу лапу! Я сорок шість років Правив вами – маленькі люди, Правив царством Чу, Яке розширив Від Рівнини Великої До диких лісів і боліт […]
«Вищі чиновники сказали: «Ви, правителю, любите журавлів, їм можна і наказати напасти на племена ді.» Племена ді напали на князівство і вбили князя І-гуна.» (Си […]
