історія
72 posts
Ця історія почалася давно, ще за часів стародавнього Єгипту, коли тільки починали будуватися піраміди, а великі фараони прославляли бога сонця Ра. Саме тут, серед пісків і барханів, в тоді ще невеликому місті Каїрі, з’явився на світ хлопчик, чиїм батьком був фараон Хасехем, що володарював в ті часи. Саме з цього […]
І це фарби мої? Це палітра моя? Цей набір сірих плям? Серед сірого міста і сірих людей Де на площах гуде колізей, Де тортури – буденність, Де схиблених часом ідей, Кольорові обгортки Кидає в юрбу берендей. І цей край – моя Русь? Ця юрба – мій нарід? І цей злодій […]
Кіт і професор жили в маленькому будиночку на краю міста. Професор закінчив академію, прочитав безліч філософських книжок, а кіт був просто мудрим. Вони сиділи й милувалися заходом сонця, посьорбуючи терпкий трав’яний чай. Перед тим як лягти спати, друзі завжди зазирали в чарівне дзеркало, щоб переконатися, що в їхньому світі все […]
Моя країна нафталінне стерво. Столітні бані в золотій броні. Конячі гриви. З гетьманом в сідлі. Прогниле мерво в зламаній підводі. І ноги по воді… І Камінь тоне… 2017
Я хотів доторкнутись до мармуру словом, До ніжних відтінків, півтонів, цезур, До рук, що спросоння в повітрі з’являлись, Спровадивши місяць за горизонт, Я слухав безсильно із пам’яті голос, Плавив мовчання для гіпсових форм, І бронзу надії у форми розливши, Отримував відчай, як їх розбивав. Я бюсти твої розкладав невідлиті, У […]
Хай гомоном історії озветься Прадавньої бувальщини мотив, Як захисту оплот – Хотин-фортецю У битві Сагайдачний захистив. Були часи ті мов нашестя кари Для Неньки – Української землі. Її хотіли взять в полон татари, Скрізь битви йшли великі і малі. Володарем Європи прагнув стати Турецький хан – пожадливий Осман І став […]
Годі зітхати про еру жорстоку – Людство інакших собі не знайшло. Різні народи стрічали щороку Звичну весну – і поліпшене зло. Гори постійно віталися з горем. Чи не щоднини стогнав небосхил. Десь римувалися морок і море, Криза та крига (поглянь, скільки брил!). Поділ – як попіл. А тиша […]
«Волинь» Теодоровича[1] – репринт[2] у м’якій палітурці… Ми цю ніч провели з тобою під ковдрою – я завше мерзну навіть липневої спеки. Кава загусла у турці – грію на плиті, щоб обпікала долоні, повертаючи до свідомості, артеріального тиску, вищого за 80/60, залишаючи гіркий присмак на моїх спраглих устах щорання, повертаючи […]
Біля входу і дороги – два вітряки, наче сторожі, що охороняють дорогу до села. Але вже іншого. Давнє село здалеку бовваніє солом’яними стріхами. До нього веде грунтова дорога. Дорога спускається із узвишшя, її перерізає невеликий рівчак із слідами в піску від дощів. Справа і зліва – поля, де ростуть кукурудза […]
1) Французьких грізних королів спасіння, В’язниця сильних духом тих плавців, Які монарха течію веління Збороти намагались без бійців. Нове сміливе прийде покоління Свідомих та мрійливих бунтарів. Воно посіє рівності насіння, Очистить гру від всіх брудних гравців. Та поки повз паризького собору Проходить ситий чинний пан - васал, В провулках зустрічають […]
В моєму місті надто швидко зустрічали прихід осені. Інколи здається, що осінь спершу з’являлася в людях, а вже потім у місті, яке всі називають Дрогобичем. Всі, але не я. Осінь проникала у серця, заглядала у вікна та лукаво посміхалась. За нею біг молодик – вітрюган. Могло війнути так, що ледве […]