Я вкотре повертаюсь в стару хату Де все дитинство босоноге пройшло. Чекаю, що знов мама й тато Під вечір з поля змучені прийдуть. Та це лиш спогад тихого дитинства, Солодких мрій, любові і тепла. Я ніби сплю але мені не спиться… Це лиш ілюзія – їх давно нема. Я вкотре […]
лірика, поезія
8 posts
Ничто не вечно под луной, И звезды меркнут в небесах, Остаться мне б самой собой, И не забить мечтать о чудесах. Чудес так много в этом мире: Луч солнца, радуга, рассвет. Не засидеться бы в квартире, А выйти поскорее в свет. И на ромашковое поле Пойти желанье загадать, […]
Я стояла над прірвою в житі, Наче в Селінджера у романі, Не в шовкАх і не в оксамиті – На колінах, в грязюці, в тумані. Вдивлялась в ту чорную прірву Вона вихід, здавалось…так треба. Наважитись глянути в вирву, Сягнути в той простір – без неба. Нахлинув смертельний відчай, Злий вітер […]
Давай зробимо фото на згадку Навіть, краще хай чорно-біле. Зафіксуєм любов на початку І наше шаленство сп’яніле. Почуття закарбуємо в миті, І ту пристрасть, що не минає. І тепло наших рук на звороті, Що й через сто років згадаєм. Додамо, таки, фарб в світлину І в закохані карі очі, За […]
Якби тільки ми бУли знайомі… Я б зробила тебе щасливим – Спиною до спини на зламі Стояла б у світі бурхливім. І вислухавши, мов пастир, Сум і біль би твій зрозуміла – Наліпила б на душу пластир Й цілувала би збиті коліна. Все – що ти знав на початку Про […]
Розкуйовдивши твОє волосся руками, Захотілось тебе цілувать до нестями. Й земне притяжіння, що існує одвічно, Нівелює супротив і простір… так звично… Твій проникливий погляд і подих гарячий – І за мить…мій контроль вже нічого не значить. Ще хвилина – і буде політ між Світами. Ще секунда…й твій видих вдихаю вустами… […]
Ти смерч Ти лавина, безодня, Ти ангел, ти демон, ти звір. Ти біль Ти далеч бездонна Ти бурхливий потік вод із гір. Ти війна Ти шалена, підступна Ти нестримна, ти нічний буревій. Ти одна Так потрібна і неприступна Ти любов що живе на кінчику вій. (картинка з інтернету)
О моя люба, тривожна, в самотність закохана панно, Доторкнутись до сонця не можна, надія на фортепіано; Надія на музику слова, на струни, на клавіши, повсть, і На те, що в твоїх обіймах, розпочнеться нарешті повість. Повість сонця в очах розмови, повість вашої милості панно, О тільки б в якомусь слові […]