Любов навіщо берегти у скрині?Вона приходить, як новий світанок,Обійме простір і у сяйві зблисків,Витає дивним білокрилим птахом. Любов це сонця промінець, не стримуй,Тепло так злагідно торкнеться серця,І знову усмішка осяє днину,Відчуєш ніжності потік… й блаженства. Любов приносить благодатний спокій,Дарунок приязний прийняти варто,Коли утишиться порив емоцій…Мов пледом душу укриває янгол.
любов
У селі сталася новина. Про неї говорили всі – хто шепотів, хто голосно вигукував: Світозар живе з ведмежою. Ведмежами в селі називали лісових людей. Прозвали їх так, бо казали, що ті вважають ведмедя своїм предком, вклоняються йому як богу і приносять йому требу щороку – великого рогатого оленя, лишаючи його […]
У розпалу весна пригожа,Розквітла, мов краса жіноча,Духмяний аромат зухвало,Розсіював бузок бульваром. Пташине незвичайне соло,Як ніжності звабливий доторк,Не дивно… в унісон природі,Прийшла метаморфоза плоті. На лавці край куща п’янкого,Старенький споглядав довкола,Згадалися роки юнацькі,А перед ним… неслась сучасність. Щасливий був тоді я, правда,Красивий, молодий… дівчата,Поділось де, усе з роками?В минуле понесло вітрами. […]
Сестра Наталя, немов графиня,Тримає постать, гордлива жінка,Багато в чому вона майстриня,Навколо сяє її довкілля.З дитинства строга, усе за часом,Тож каву пити, потрібно вчасно,Як на повторі, життя спіраллю,Відтак сусіди, Бог звів на благо.Овен сузір’я весни початок,Така красива, неначе зірка,Скипить буває, немов торнадо,Та й ще доволі уперта жінка.Як до мольберта підійде, дійсно,Іскряться […]
Прикрасила цвітом,І душу зігріла,Наповнила змістом,Тендітна утіха. Привабливий запах,Таємність повітря,Так трепетно здатна,Голубить довкілля. Помежи всіх квітів,Маленька спокуса,Не треба софітів,Побачити чудо. Пригожа, чуттєва,Проста і незвична,А стільки блаженства,Все ж лісу перлина. Конвалії ніжність,Мелодія щастя,Романтик у німбі,І пісня веснянка.
На даму поглянув, мов книжку,І думав пробігтися швидко,Затіявши знову інтрижку,Ставало від себе вже гидко. Лишень прочитавши сторінку,Беруся пізнати що далі,Вона ж не питає оцінку,Спокійно чуттєво чіпляє. Потому вдаюся в деталі,З’явилось незвичне завзяття,Та тільки підводить зухвалість,Неждано суть зникла … прокляття. Палало нестерпне бажання,Здолати абзаци скоріше,Я ніби затіяв змагання,Водночас читаючи Ніцше. Враз […]
У світ чудес полинула неспішно,Моїй душі зробилося утішно,Тут синь небесна ніжила любов’ю,Стелила килим ніби бірюзою. Ступаю тихо, тільки б не зникали,Незвичні звуки скрипки та гітари,І щебіт пташки, подих різнотрав’я,Десь плескіт річки, в заводі латаття. Весна незримо пестить у розмаю,Крізь шепіт вітру, чується, кохаю,Навколо світло, нібито цвіт вишні,Розсипав щастя миті дивовижні. […]
Чудово так, коли даруєш квіти,Розрада, мов від сонця подарунок,Веселий промінець у душу світить,Як теплий незабутній поцілунок. Погляньте лиш на панну, ніби щастя,Блаженство розсипає дивоцвітом,В день зимний, відчуваєш подих травня,Напрочуд все наповнюється змістом. З’явилися поля квіткові, й правда,Щоб жінка не забула про жіночність,Тож усмішка її сяйлива, здатна,Леліяти у ніжності твій розквіт.
Вітер сніжинки сипле у вікно,Тануть, відчули, звідти йде тепло,Тільки-но серце ніби крижане,Мабуть, замерзло щастя озерце. Падає сніг, знову падає сніг,Дива не буде у цей Новий Рік,Холод незваний тихо увійшов,Злюка метіль набігла стрімголов. Скрипка мовчи…кохання утекло,Бачиш лишило подиху на скло,Знаю… зими малюнок є крихкий,Завтра на сонці щезнуть всі казки.
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих слів, що іноді перетворювався на зливу (тільки не теплу тропічну, а злу і крижану) […]
А знаєш, як добре поволі,У просторі душі зігріти,Полинеш немовби Адоніс,Згадавши кохання утіхи. Торкнуся волосся рукою,Всім тілом відчуєш бажання,Тож нічка огорне любов’ю,І прийде солодке єднання. Космічна є магія дивна,Зірок незвичайне старання,Вона полум’яна, нестримна,Розпалює Всесвіт багаття. Настільки несхожі планети,Пізнали чуттєвих захоплень,Хай повз пролітають комети,Вколисані ніжністю двоє.
Задумливо ходить по саду,Мелодії чує незвичні,Знаходить душевну розраду,Де квіти розквітли барвисті. Метелик витає чуттєво,Вдихає духмяні троянди,Поодаль мрійливі берези,Звиваються нібито мавки. Зоріє травиця смарагдом,Роси незвичайне намисто,Вона ж залюбується сяйвом,І ніжиться дивом грайливо. Отак ухопивши натхнення,Малює мерщій візерунки,Думки, як неждана веселка,Поетка у римі закружить.
День у день прибирала по дому,Готувала і мила весь посуд,Лікувала, не била тривогу,На всі руки майстриня напрочуд. І потрібна вона всім відразу,Тож і мама, і жінка, і нянька,Враз вирішує дану програму,Бо сімейного стану обранка. Та буває приходять моменти,Розігнала усіх би мітлою,Незвичайно чутливі сюжети,У головоньку ринуть з любов’ю. А душа народилася […]
Осінній дощик накрапає,Зібравши хмари сіруваті,Душі осяяний орнамент,Не змиє сирості зухвалість. Відтак полинувши у щастя,Панянка втіху не відпустить,Весна була їй як причастя,На благо й осені спокуси. Відколи жінка у розмаю,Знайшла чар зілля на світанку,Щоранку личко омиває,Рокам не давши перевагу. Полий же дощику рясненько,Хай навіть листя опадає,Життя любити, як мистецтво,Погода всяка надихає.
Закружляв вітерець підхопивши хвилю,Враз розбурхав емоції, якось дивно,Напоролась вона на скелясту глибу,Почуттям додала хвилювання вихор. Невгомонна скидалась… прозріло море,Відчайдушно навчались, щоб мати розсуд,Тож нутро показало, навіщо гонор?Зупинилося дійство, не буде шторму. І вітрець мимохіть, затихає мудро,Відтепер, як тихенько… аж шепіт чути,Зародились акорди, невже співзвучно?Чарівливо звучали віднині струни.
Все ж осінь дивує укотре,Чекаєш завжди чудеса,Теплом кольорів, як огорне,Відпустить в політ журавля. А бабине літечко прийде,Коли заіскрить навкруги,Немов пробіжиться враз липень,Недовго… шепнуть віщуни. Негода приходить незмінно,І холод прониже повір,Та й іншим заповнює змістом,Зими відчайдушний привіт. Кружляє і падає листя,Бо перший мороз пробігав,Лунала пронизлива скрипка…Він тільки її уникав.
Маленьке янголятко,Так солодко заснуло,Запахли як троянди,Творилося знать чудо. Злетілися враз феї,Додавши снам прикраси,Розсіявши в постелі,Казковими дарами. Насупився серпанок,Укутав ніч неспішно,Звичайно він не радо,Полине геть покірно. Дівчатко спи тихенько,На ранок розберуться,Як завжди, все чудесно,З тобою ненька, люба.
В очах незвідане небо,Волосся світле шовкове,Навколо квіти… блаженство,Казкове всіяли поле.Метелик пурхає ніжно,Та зовсім нас не боїться,Настільки щастя безмірно,Відчуло навіть довкілля.Отак забудемо будні,Скоріше підемо разом,В незвичний простір майбутній,Де тільки радості сяйво.Ці миті втримати хочу,Чому все з нами, о Боже!Беруся завтра за зброю,Ще суне військо вороже.Невже за обрисом знову,Убивча зграя… прокляття,Сприйняти може […]