«Де та душа, що, мов зоря яскрава,Висока й гідна владарського права,Небесну нам осяяла блакить?» (Франческо Петрарка) Ми граємоНа бусурманській лютні дощу,Ми танцюємоБожевільні танці пролісків,Що цвітуть лише у вигадкахЇжаків маленького лісуВчора.Ми креслимоЗнаки хреста і трояндиНа сторінкахЦвяхованих кулями книг,Кожна сторінка якихАпокриф тутешнього,Писана чорниломБузинових ночей Кріпто.Ми сідлаємо вороних конейЛипких войдів безодень,Де ніколи не […]
Патріотизм
651 posts
Блукав десь далеко у темному лісі Хлопчисько упертий, незвично малий, Побачив портал на залізній завісі, А поруч будинок зелений, гнилий. З цікавістю він наближався до виру, Кидаючи погляд на світле вікно, Зрадів той хлопчина і посмішку щиру Сховав за біленьке своє полотно. Ступив крок ногою і рушив до світу, В […]
Лютий місяць, тяжкий і кривавий, Сніг змішався з землею й металом, Крові прагне диявол двоглавий, Знову воронів кинув немало. З люттю тою дивіться в самого, Сажею крила покрились давно, Бачить Всесвіт пихатість й жадобу, Стрімко летітиме він у багно. Соколи сміло зринуть у небо, Воїни світла в битві завзяті… Будемо […]
. . . . . . . . . . . . . . .І ДЕ В І Й НА… . . . . . . . . . . . . . . .Іде війна… Стріляють десь далеко там… . .Пора тривожна в УКРАЇНІ і сумна, . .Багато всюди […]
. . . . І СЛОВО МАТЕРИНСЬКЕ ГОРНЕТЬСЯ ДО МЕНЕ… . . . . . .І слово материнське горнеться до мене, . .Коли душа радіє, й лине до людей. . .Завдячую тобі, о, рідна моя нене, . .За мову любу, що так ллється із грудей. . .Бо серденько пульсує, живиться […]
. . . . . . . . . . . . . . .МОЯ ЗЕМЛЯ… . . . . . . . . . . . . . . .Моя земля страждає і живе, . .Від болю стогне тяжко, як людина, . .І розпинається вона, реве, . .Як негодована […]
. . . . . . . . . .ЛЮДИ! ЗУПИНІТЬ ВІЙНУ! . . . . . . . . . . . . .О, люди, люди, зупиніть війну! . .До бою кличе Батьківщина – мати! . .Криваву і страшну спиніть бійню! . .Всім миром йдіть всіх рідних […]
А серце відчувало вже незгоди, Вона ж здавалося була сліпою, Сміялася з віджитої епохи, Ота тепер відповіла війною. Нараз заплакало небо в печалі, Коли бажала ще жити в любові, Та зразу прийшла до тями насправді, Це пекло, ллється тут стільки вже крові… Земля шалено запалала слідом, Її душа розривалась від […]
Так солодко за стільки днів заснула, Хоча, вночі ще був сигнал тривоги, Всередині, мов тиша огорнула, Душа почула допомогу Бога. Закаркали ворони, якось певно, Хотіли, мабуть, злякати навмисне, Я ж бачу крізь них, тільки чисте небо, Звичайно мирне, яскраво блакитне. Така вже в перемогу сильна віра, Її не зламати безумній […]
. . . . . . . . . . .ВІЙНА… СЕЛО МОЄ, СУСІДНЄ… . . . . . . . . .ВІЙНА… . .Війна ввірвалась та й на БУКОВИНУ . .І горем завітала до сільської хати, . .Спіткала звістка чорна всю родину, . .Сумують рідні люди, плаче рідна мати. […]
. . . . . . . . . . . МИ БОРЕМОСЬ ЗА МИР! . . . . . . . . . . . .Ми прагнемо здобути ПЕРЕМОГУ . .На рідній дорогій землі, . .Молитвами звертаємось до БОГА – . .Й дорослі люди, і малі. . .Ми боремось […]
По ворогах стріляю – кажуть, що я золота. Я не хотіла до армії, просто хотілося так, Щоб у своїй країні жилося без біди. Світом керують лиш гроші. Отже, й вони золоті. Золото сиплеться й сиплеться – ворогу не шкода. Дивно, але очевидно: буде тривати війна. Очі засліплюють спалахи, вуха шматує […]
Злетілися во́рони чорні,Снували по дикому полю,Їх крики, мов відзвук безодні,Пролито багато тут крові. Не буде зростати пшениця,А маки розквітнуть червоні,Немовби десь поряд дзвіниця,Б’ють дзвони невтомно в тривозі. Блакить розстелилась над цвітом,Та душі проходять ще жорна,Війна ця жахлива за змістом,За що все!Питалася мати у Бога…
. . . . . . . . .ПОБОРІМОСЯ ЗА ВОЛЮ, ЛЮДИ! . . . . . . . . . .Отчий краю, земле, земле рідна, . .Чом така згорьована і бідна? . .Чом терпиш, мовчиш, давно страждаєш? . .Глянь навколо – скільки горя маєш… . .”Браття” осоружні захопили, . […]
У місті, місті тихому, куди війну приніс, Росли собі незламні ми, і гнів із нами ріс. Зрослись тілами й душами – і народилась злість. А злість ця справедлива дає нам безліч сил, Хоча й летять ракети до нас, в надійний тил. Кохання, що змальовує військовий силует, У серці-бомбосховищі сховалось від […]
. Й ЗАСЯЄ МИРНИМ СОНЦЕМ НЕБОКРАЙ . . . . . . . .Поглянь навколо – скрізь життя триває, люди . .Живуть у вирі всіх сьогоднішніх подій. . .Війна… Війна… Війна страшна й кривава всюди – . .Живи, борись, тримайся – світом володій… . .Такі реалії буття у цім столітті, […]