Ничто не вечно под луной, И звезды меркнут в небесах, Остаться мне б самой собой, И не забить мечтать о чудесах. Чудес так много в этом мире: Луч солнца, радуга, рассвет. Не засидеться бы в квартире, А выйти поскорее в свет. И на ромашковое поле Пойти желанье загадать, […]
Поезія, філософія, природа
7 posts
Листопад, він так схожий на душу, Що стоїть без прикрас на вітрах. Хто ж цілунками сльози осушить? Чи обійми відкриє, мов птах? Листопад, із берізок мережки – Чорні нитки гілок в небесах. І засипана відчаєм стежка, І кохання, що є лише в снах… Листопад… і прозора самотність Шарфом кутає твоє […]
Осінній вітер розплітає віти, Шукає у очах для себе рай, Вона чекає на духмяні квіти, А літо їй шепоче: “Прощавай”. Останній день — закінчується серпень, Хоч зморщок ще не має на чолі, У двадцять вже стояти хоче твердо І юність їй наспівує пісні. Ранковий сон, солодкий наче пристрасть Скінчився і […]
Я йшла крізь вибухи, Зриваючись на щасті, Тонула у кленових вишиванках. Я йшла між липами І бачила прекрасне, А Осінь цілувалася із Ранком. Я йшла – не думала, А мрії розліталися, Ховалися у гіллі горобини. Я йшла і слухала, Як Вечір, щось співаючи, Немов на струнах грав на павутинні. Я […]
Біжить дорога яблуком, як сонце на обід І правдами – неправдами, обплутує весь світ. Біжить дорога стелиться, міняється життя. Минуле не повернеться – даремне каяття. Дитячими надіями устелені горби І стежки в них під віями не має – не іди. Тихесенько цілується із берегом Дністер. У пам”яті малюється нестворений шедевр.
Що тут? І – Що тут приховане? – Безмежжя! – Що тут загадане? – Любов! – Он там, на небі знов пожежа, Палає місяць наче кров. – Що тут існує? – Найдорожче До нього тягнуться думки. – Що дума хатка, коли дощик, До неї в вікна стукотить?
Коли весна прийде до нас? Ніхто не знає, в який час! Чомусь вона не поспішає, Свою красу не відкриває. Дерева, мов після війни. А квіти, квіти, де ж вони? Трава, неначе вік проспала. Земля, немов весь рік дрімала. Люди, чомусь, сумні та мляві, Змінить природу вони не в праві. Законів […]