Вечір
23 posts
А вечір знову виполоскав душу, Думок пітьму, чорнішу за цей дощ. Вмочала пальці у липкі калюжі, Малюючи сліди твоїх підошв. Ну скільки там в мені тої вини? У тиші помовчу й собі пробачу. Торкнись рукою до шибок незрячих І поцілунком дощ цей зупини…
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/lisovyj-chaklun-chakluye/ Над Києвом простягся вечір і демонструє кольори, згасає деннеє світило, наче пелюстки – промінці. Пелюстки жовті і ще світять, по них промінчики ковзнуть, на виднокрузі небо гасне, а за краєчок квіти проведуть. Сонце ховається за горизонтом, але іще докине кольори, наче над містом простягає рожеві хмари […]
Що за вершник на чорнім коні, Під’їжджає під вікна мої, Поганяє зорею в руках, Заколисує щастя у снах. Вечір…тихий, спокійний, як сон, Підібрався уже до ікон, Запалала яскрава свіча, А на небі – найперша зоря. Затихає довкола усе, В серце спокій нам вечір несе, Застилає довкола туман, Що п’янить, наче […]
Зникає день у тихому чеканні, день зник і холодніють вечори, він буде мокрим, тихим, раннім, хмурніє світ від неба до землі. Він ще тримається у світлі сонця останнім променем із хмар, сплетіння відмічає гілок, та кожний промінець зникав. Зникає день і далечінь темніє, блищать вечірні ліхтарі, хоч не […]
Згасає день у тихому сіянні і починає бачить сни, де вечір пізній, або ранній, і сни злітатимуться у світи. Вони кружлятимуть над містом, неначе зграя швидкісних птахів і буде сонячно, і ніжно, так день скінчитися хотів. Закінчиться день поступово і клопотів залишить пил, так мерехтливо і чудово засвітить […]
Синій вечір наступає, неба плечі огортає у хустиночку чарівну, де блищало сонце вільне. Заблищало променями понад дальніми горами, із вечірнім вітерцем заполонить небо вщент. Вкриє синіми хмарами із рожевими краями і гойдає ще листки, візерунки їм плести. Ось уже погасло сонце, закривалось хмар віконце, нічки темінь настає, […]
Травневим променадом бринить від неба і землі, і хмари наче були поруч, як ті небесні кораблі. Оце вони над нами пливли, ішли флотилією в далечінь, наче пітьма земельку вкрила і плавно простягала тінь. Шпиль гострий доторкає хмари, але над світом полетять, а синява укрила небо, рясним дощем їй […]
Вечірнє сонечко зникає і починає бачить сни, хтось гомонить, музика грає, та скоро стихне вдалині. А десь в далечині далекій народжується сонний вечір, він світить хмарами удалині, запрошувати починає сни. Далеке небо рожевіє, віщує вітер, чи дощі, із ким співає серце й мліє, а може ним це будеш […]
Вогнями запалало небо, тягнулись хмари в далечінь, підсвічують і залишають, нічна народжується тінь. З’являється біля порожніх гілок, що плетивом складним бринять, а хмари пропливають чинно через увесь рожевий сад. Синява неба видихає свіжість, холодно-теплі подихи летять і зупиняють їх дерева, а тут їх голих – цілий сад. […]
Естетика і магнетизм – палає вечора сюрприз, палає сонце з горизонтом і стало місто сонним. Хмар потужних бриз не затуляє сонечка сюрприз, останніми засвітить променями, що ковзають понад гаями. В небо тягнулись дому башти і намагались зачепити хмари, та швидко нічка наступає, за горизонтом диск зникає. Падає […]
Вечірній спокій небо огортає і сонце виднокрай торкає, золотом світить горизонт, доповнює проміння тон. Біло-сині небеса, вже темніє їх краса, забриніли стовбури, креслять лінії чіткі. Іще в плетиві гілля не почалась листя гра, сухе де-де зашелестить і чагарник іще не спить. З вечірнім спокоєм шумить, та спокій […]
Благословилося вечориною, попрощалося із дниною, світить місяць ясний, далекий і красний. Креслить світло величальне сотня гілок колисальних, намалюють гілки в небі взори чорні і химерні. Заблищать вечірні вікна наче зірочки привітно і ще трохи мерехтять, а хто стане засинать? Засинати – діточкам, а світити – зірочкам, їм […]
Лютневий вечір на порі, блищать вечірні ліхтарі, гляділи крізь мереживо гілля, ялинки угорі, а унизу – сосна. Ліхтарі доріжки стали в ряд, яскраво з вечором блищать, сіріє нічка темна угорі, біліють кучугурами сніги. Фігурна плитка доріжок, неначе гарний моріжок, тане сніг, доріжками біжить, місяць ліхтариком блищить. В […]
Столиця вечорова туманна і чудова, у місті знов яскраво ліхтарі мерехтять, в туманному безмежжі тут кроки обережні, бо наступала мокра відлиги час і мить. У нічному тумані були близькі і дальні, блищать чіткі, яскраві віконця на стіні, якомусь – ніч світити, якомусь не горіти, а тому засвітитись тільки в ранкову […]
Світло і тіні чорно-білі відтінками замерехтять, зелені тіні – кущ із листям, під ліхтарем сніг фарбувать. Блищить ялиночка далека, прибралася і сяйва додає, відтінків для зими вже інших, приймає вечір їх і береже. Веде доріжка із льодами у вечірню дальню заметіль, а стовбури відмітять тіні і заховаються у […]
Молитвою осяяний світ, а літній день закінчує політ, блищить яскраве сонце золоте, на горизонт опуститься і жде. А може то не сонце золоте? Небесні коні Геліос веде, тримає він за поводи коней і вдалину на відпочинок забере. Може це риба золота, що в океан життя пливла? Хвостом блищала золотим і […]
У хвилях моря золотих шал яскравого сонця зник, стала хвиля лагідна й легка, наче металу плавиться гора. Сотворило море теплі хвилі, на рідке золото схожі за мить, знаходить хтось у полум’ї надію, сховає, щоби далі з нею жить. Поверхню ледь торкає вітер, в що перетворить хвилю знов: чиюсь тривогу, а […]