Monthly Archives: Грудень 2018
133 posts
Я все скажу И все как есть оно Тебя мальчишка не держу Не заставляю лесть в окно. Возможно, сейчас я не права И делаю, возможно, я не так Не нужно мне качать права Ведь для тебя и жизнь пустяк. Скажу я снова, снова И тебе в последний раз Любовь давно […]
Душа потянет к небу, словно птица, Взмахнув своим огромнейшим крылом. И если хочешь – ты уже царица. В мечтах своих несбыточным числом. Как говорил один наш общий друг: «Мечтам одним уж лучше не сбываться» Что б не испытывать нам столько мук Не стала, чтоб над нами жизнь смеяться.
«Это было бедно!» Не скажет пусть никто, не раз. Мне светят мутно бледно Слова не сказанных тобою фраз. И пусть тебя я не увижу никогда Ты в памяти моей остался И менее заметно пролетят года. Со мной навечно твой дух остался. Ты был лишь сном, мечтой моей И я тебя […]
Такой в меня уж склад ума Такая моя жизнь Что всю судьбу живу одна И не прейдет об этом мысль Может это не правильно Может это ложь Не знать об этом правильно? Меня промает дрожь.
Сказать хотела б я вам что… Да снова выйдет вновь не то, Да вновь получится не так. Беда как жизненный пустяк Вот истины зерно как свет Как разрешить вам цепь из бед, Как оторваться от проблем И не ворчать как сто делем. Секрет довольно прост. Не так? Беда ведь жизненный […]
Не думай Не о тебе моя печаль Но знай Тебя сейчас мне очень жаль Чего хотел Что б я о том грустила О чем ты пел Себя что б позабыла Глупы мечты, Что сказаны, как дурость И я не ты А лишь моя глупость
Вот история любви Счастье в гроте погребли Вот история страданья Без красивого названья Была девушка простая О любви, день, ночь мечтая Все жила, в окно глядя За весной, зимой…следя И мечтала и любила И красиво говорила О любви в своих стихах Таяла как на глазах Вот оканчивая школу Начинала ломать […]
Я всегда чувствую тебя рядом Твое дыхание всегда со мной Ласкаешь меня своим взглядом И нету разницы зимой или весной Пусть сбудутся наши желания Всегда быть рядом хотели мы Но а пока что только ожиданье Как перелетной птице до весны Пошлю воздушный я поцелуй К тебе через дожди и расстоянья […]
Счастье тихо постучалось В дверь души моей Все так просто получалось Верь, ты мне, не верь Я всю жизнь была одна Все о том грустила Сидя тихо у окна: «Где же ходит милый?» Где же счастье в полумраке Ищет выход свой И любовь я знала только на бумаге Почерк там […]
Не подолати нас. Не стерти з карти. Нікому не згасити ту зорю, Яку несемо ми віками втрати І знаємо: “Не донесу – згорю”. Не станемо ніколи на коліна, Згадаємо свою правдиву суть. За нами покоління й покоління Надія наша і найвищий суд. Не можемо покинути служіння, Тримаємо наш світ, без […]
4-го грудня у ході бойових дій на Попаснянському напрямку загинув старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го механізованого взводу 1-го механізованого батальйону 14-ї ОМБр, 25-річний Хлівний Богдан, уродженець міста Кривий Ріг. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ !…🇺🇦️ Співчуття батькам… –дитинко..куди ж ти??.. –у вічную пам’ять..до армії ангелів.. в ту височінь..де спокій уже не […]
«Пів року» Нащо тобі ота війна? Вже другий рік в окопі Мов з пекла вирвалась орда Тут дні ми на мов роки Вчорашній брат, у твої груди цілить Він ніби свій, та хто йому повірить Нікчемний він, лукаво гляне в очі Ні він не брат, на що стріля щоночі? […]
рояль… і саксофон! у спогад лине сутність… ми були тут удвох – в кафе твоя присутність. …вечірній пізній час, букетик із трьох лілій – кохання поміж нас тут раптом оселилось. і саксофона спів в мелодії неспішній. я погляд твій зустрів – не сполохнути б ніжність. сплетіння пальців рук і поцілунок […]
Срібна струна Розітнула глибоку ніч, Тиша дзвенить – Напнуто тятиву. Срібне сильце, Заворожує льоду блиск. Хто упіймав необачних? Срібна стріла, Звук – миготливий крик, Стали слова, Пронизує серце. Точно у ціль. Доля жива, Тільки навпіл розпалася ніч, Срібна стріла Ще летить до мети. У слова.
Біла імла, Засліпила усе заметіль, Вежа зі скла, Розбиваються сотні зусиль. Тільки одна Марна спроба украла мету, Крикне струна І порине усе в німоту. Ні, все не так. Є дорога крізь білу імлу, Все, що навзнак Поверне ще прозорість і склу. Біла імла Лиш ілюзіє тої зими, Що не змогла […]
Холодно. Мов босоніж по лезу льоду Прокрадаюсь малими кроками, Поміж химерні фігури, Що приховують правду. Правда про те, Що холод може вбити Не впадає у вічі Засліплені сяйвом. Та тільки холодно. Дріж пробігає за спиною. Грудень наповнює груди Холодом. З кожним подихом Тепло утікає. Чи залишилося ще хоч трішки? Холодно.