*** Тихо струна зачіпає струну Дивним якимсь камертоном І роздаровує ніжну весну Навіть своїм напівтоном. Білі пелю́стки стають замість нот, Склавши мережку слухняно – Пише натхненно душа у блокнот Музику легко-весняну. Десь через паузу, взявши акорд, Навіть примруживши небо, Вже, геніально створивши комфорт, Струни єднаються в пари. 15–17.04.2019
Monthly Archives: Квітень 2019
92 posts
Вже веснонька торкає світ, переступає крижаний поріг і злежані замети у ліску, поверхню сіру, льодову. Дзвенить пташиними піснями і озивається з дятлами, і карканням ворон удалині, і співом півнів у селі. Лісок пташиною дзвенить, маленьке горлечко тремтить, пісні співає безупинно, весна – така тепер причина. Іще роздягнуті […]
Ой, у небі хмари низенько засіли, а чи дощем рясним пролитись хотіли? Ішли хмари низько, за гору вчепились, ураз дощем рясно на землю полились. Дощику із неба, рясно проливайся, хоч в ярах – замети, але розливайся, задзюрчить в потічку швидкая вода, буде бігти річка, а дощик співа. Заспіває […]
Какую маску надевать, чтобы сегодня выступать, понравиться чтоб людям, то было бы не худо? Вот маска белая лежит, с ней прошлого бывает хит, но хит закончился? Когда? Если началась новая игра. Вот маска жёлтая лежит, кто в ней себя боготворит, может понравится кому-то на месяц или на минуту. […]
Не йми чуткам, вони німі Вони облиті самотою Вони мов прірва у землі Лише лякають пустотою Не вір мені коли мовчу Не вір мені коли благаю Я лиш тоді тебе люблю Коли молитву промовляю Не плач у слід, не бий в набат Пожежа у душі, ти знаєш! Ти вір, як […]
*** Цвіте черешня, поцілована дощем, І абрикоса тихо горнеться у вельон – Весна дарує сподівання тихий щем І відчуття, мов од спокусливого хмелю. А білим цвітом ген вальсує тихо дощ І його ритми заколисують чекання. Отак ідеш між таїни життєвих площ, Переживаючи прощення і прощання. Цвіте навколо надихаючи […]
«Папірці» Ти не сама, не мої твої ніжні губи Слова прощальні, сльози на щоці Кохання щезло, стисло зуби Розвіяв його вітер, наче папірці Згубила осінь, листя свіже А ми любов згубила, наче сон Слова прощальні, слух мій ріжуть І почуття стискають у полон Такі потрібні, твої руки Коли тепло відчую, на […]
Мої Мальви Я люблю Вас, мої ясні Мальви! І запам’ятайте навіки таку деталь Ви, – В якому б я далекому не був куточку світу, Буду пам’ятати красу Вашого буйноцвіту. Так вже склалася Рожі-Мальви доля, – На Вкраїні вкоренилась Ваша воля. Тут Мальвів Батьківщина та своя земля. Я вам […]
Креслять високі ялини на льоду – тіней прямі спини. потужною громадою сіріє лід, ще час його не збіг. Ще сонце силу не дістало, щоби замети всі пропали, у кризі є проталин слід, де потічок підземний біг. Там джерело тече підземне, потужно виринає вверх, але не тане лід ще […]
Котики вербові, пухнасті і чудові, вони бочок наставлять з цупкого пальтечка, неначе відеречко на світ весна дістала і вітром обвівала, і стала розкривать. Над ними – небо синє, з краплинами густими – сіренькії гілочки і зелені листочки, скоро весна покаже, хоча місяць мінливий, та знову коти милі пухнастії бринять, […]
Уже зима здесь бушевала, обильно выпадая из снегов, дождь снова землю орошает, поздняя осень вновь. Под дождём обильным – утки, чертили линии у берегов, там селезень и утка будто, и выплывает стайка вновь. Их семеро там дрейфовало, где дальний берег и рогоз, солнце за тучами осталось, где синева […]
У цьому Колізеї людно і виступу приходить час, Зевесу не буває нудно, коли тривають вибори у нас. Із далей дивляться висотних також свої боги, а ще чужі, хто в поєдинку переможе, чи переможуть вороги? Зевесові пора підтвердить, свою посаду зберегти, не просто зараз на Олімпі і не дрімають […]
Не десь, а тут (посеред саду) рай. Душа крізь пекло труднощів зростає. – І день, і ніч триває тілограй, Хоч сяє, хоч темніє чи світає. Мелодія у кожного – своя І ритми – різні, і тіла, і долі. Летять у Всесвіт неповторні «я», Почуті й не почуті, сильні й […]
Я болею тобой, я болею, И мне прошлого нашего жаль. Я жалею, о том я жалею, Что любовь принесла нам печаль. И весна та прошла миновала, Когда счастье рекою текло. А зима нам любовь заковала, В холодящее душу стекло.
щоденники кентавра Коли Аскольд став кентавром , а в сучасності він Микола , то він почав відчувати світ інакше . світ усередині в себе . Світ усередині в себе він відчував як шлунок танцює, всмоктує їжу , і кров вливається набухає в ліву півкулю мозку , як кров приходить до […]
Мир вокруг в дремотном ожидании, рыже-чёрной линией рисунок берегов, как будто глинистою стаей замирал по краю берега рогоз. Белизною снег подсветит, стебли к воде клонил рогоз, тает снег и дождь отметит поверхность капельками вновь. Дождь вместо снега моросится, на вербах тает с ночи лёд и падает в озерное […]
Уже весна стукає в двері, пташиним гомоном звучить і викладає ніби на папері креслення тіней і ранкову мить. Блищать під сонечком замети, недовгим видасться їх вік, сухих листків тремтять букети, зелені прийде час ростить. Ховається за стовбурами сонце, але і визирає водночас, проміння на землю лягає, а мокру […]
В останній день зими проб’ється сонце із височини, неначе дивиться в вікно, щоб дарувати нам тепло. Сірі хмари горизонт закрили, промінням перешкоду подолав і заглядає у віконце яскравого проміння вал. Реклама, магазини і доріжки, порожні сквери і немає трав, гілки тополь іще без листя, весна не дарувала шал. […]