Серця озорює любов не повсякчас – Буває й нерозділене кохання… Нам робить боляче не ставлення до нас, А наші особисті сподівання!
Monthly Archives: Листопад 2019
42 posts
Не виношуйте мрії бездарні – Намагайтесь прекрасне творить! Не будуйте палаци примарні, Бо прийдеться тоді у них жить!
Тобі мою біль не зрозуміти. Тобі не осягнути мою печаль. Занадто довго буде боліти, А тобі мене зовсім не жаль. Тобі не відчути біль мого серця. Плювати хотів на це. І, навіть, розбиті люстерця, Не покажуть, що це таке. Тобі не відчути печаль, Що в душі таїться роками. Ми разом, […]
“Ой, летіли лелеченьки, сумно заспівали, а куди ж ви, лелеченьки, рано відлітали? І куди з країв із рідних стужа вас гонила, та невже земля рідненька була вам немила?” “Ой, нам мила і премила земля дорогенька, є тут ліс і наше поле, і земля рідненька, але прийде скоро в поле […]
(Політична гумореска) «Земельна реформа» В українців наступила, така страшна паніка Що не треба того з фільму тепер і Титаніка Захотіла наша влада земельку продати Кажуть що тепер мільйони усі будуть мати Ну дадуть нам ті мільйони, й хліб по тисяч двісті І як добре ми живемо, […]
Бути весною… Під снігом чи зливою, Чи листопадом, чи з неба камінням! Замість натхнення приходить прозріння – Бути смішною І бути щасливою… Бути весною Легкою і вільною Трохи шаленою, чесною, грішною… В радості – дикою, в сумі – невтішною, Бути собою, Нехай божевільною! Бути весною Із рястом і рутою В […]
Сумує небо. Сонце зажурилося Змарніло поле.Стихло, бо втомилося. А вітер – гілля струни налаштовує, Туманом срібним ранки обціловує. Затихла річка, в небо задивилася. А хвиль краса до берегів прибилася. Шепоче бір есеї з суму створені Про дні журби, що осінню впокорені. Брунатний лист приліг – не обзивається, Дощами він холодними […]
«Літак» Скажи мені, що ти мене кохаєш Ще раз промовлять це твої вуста Мою любов на собі відчуваєш Любов на двох я знаю не проста Свого життя з тобою ми пілоти Так добре коли поруч є крило Для щастя не потрібні нам банкноти Аби наше кохання лиш цвіло Приспів: […]
Останнє яблуко у батьковім саду, налите соком, дивиться благально, як листопад винищує безжально, шматує листя, наче на біду. Зігріте сонцем, скупане дощем, вигойдується в такт вітрам осіннім, чека на час якогось потрясіння, щоб опинитись раптом …під кущем. Дарма що сад повипирав кістки і світить ребрами на чистім видноколі, він не […]
Молися і працюй… Одвічне і нетлінне.. І суть у тому є глибока і проста: Іде за роком рік, зникають покоління – Опорою стають потужні два крила. Молися! І нехай пихатість і облуда Не возведуть тобі піщаний п’єдестал, Бо вавилонських веж набудували люди, Та мають всі вони один сумний фінал. Ти […]
Вона так ніжно пестила руками, Він закохавсь – та народилась драма. Клен вмить для Осені все золотом укрив, Створивши цей божесвений мотив. Кокетка ж Осінь почуттів не мала, Тому для Дуба пісеньку співала, І посміхалась Ясеню казково, На руки впала Буку – випадково. Сміялась голосно і вдало жартувала, Із Вітром […]
В день ясний, Коли земля палає золотом, Й манить сад осіннім солодом- Холодно. Від похмурих днів сумних, Від дощів, що стеляться калюжами, Й від вітрів, що з крилами стодужими- Холодно. Від бездушних слів людських, Від чужого погляду байдужого, Що знесилює здорового й недужого- Холодно. Від невиправданих втрат, Що з журбою […]
Останнє яблуко у батьковім саду, налите соком, дивиться благально, як листопад винищує безжально, шматує листя, наче на біду. Зігріте сонцем, скупане дощем, вигойдується в такт вітрам осіннім, чека на час якогось потрясіння, щоб опинитись раптом …під кущем. Дарма що сад повипирав кістки і світить ребрами на чистім видноколі, він не […]
Що тривожить тебе, моя пташко? Що тривожить тебе у цім сні? Чи це від того що дихати важко, Чи підозрілі тіні в пітьмі? Що тривожить тебе так нестерпно? Що душу розриває на шматки? Чи це від того, що стає так темно? Чи від того, що не правдиві казки? Що тривожить […]
Осінь.Холодно.Хмарно.Ранок. Кава.Сир. Бутерброд.Сніданок. Куртка.Сумка.Ключі. Годинник. Метушня.Телефон.Будинок. Ганок.Клен. Падолист.Турботи. Плани.Книги. Гора роботи. Сподівання. Реальність. Мрії. Плин часу. Гра життя. Надії. Місто. Осінь.Вогні вечірні. Гомін.Люди.Звуки ефірні Тиша. Парк. Відпочинок. Втома. Східці.Поверх. Дзвінок. Вже дома.
Осіннє листя вітер замітає, Останнє листя падає з дерев. Ворони на небеснім нотнім стані Напишуть реквієм осінньої пори… Останні айстри спалені морозом… Замерзли сльози в них на пелюстках… Так непомітно промайнула осінь, Іде зима холодна, крижана… Самотню скрипку хтось в парку залишив… Уже її мелодій не зіграть… Стоять дерева чорні […]
Повернись, мій втрачений солдате. Повернись. Нікого іншого нема. Повернись, за тобою донька плаче. Тебе чекає вся твоя рідня. Повернись, мій втрачений солдате. Повернись звідти, де вогонь пала. Повернись туди, де чекає мати. Повернись туди, де серце так чека. Повернись, мій втрачений солдате, На землю, де співають солов’ї. Повернись, […]
Як не втратити в серці надію? Як не втратити наше життя? Як не втратити нашу мрію? Як зберегти своє майбуття? Як не втратити в собі людину? Як не втратити все, що є? Як не втратити силу єдину? Як не втратити ранок, що настає? Як не втратити слово вільне? Як не […]