І знову, наче, все наснилося мені, Чи знову дала волю своїм мріям… І знову вкотре пробігають дні, А з ними всі мої несправджені надії. Невже це знову сон, а я неначе сплю, Невже твій голос на яву не чула І знову вітер з усіх сил ловлю… Та не зловила, а […]
Daily Archives: 03.04.2020
9 posts
Моє тіло ще пахне тобою. Розливається ніжність глянцем. Хочу бути на віки з тобою, Хоч тобі зручно бути коханцем… І на кінчиках пальців зухвало Причаїлась гірка образа, Та як завжди мені тебе мало, Ми ж так мріяли бути разом… Може інша з тобою, ласкава Прокидається поруч щоранку, І […]
Под обстрелом пулеметной очереди, Не имея страха в глазах. Вы победу нам напророчили, Вы несли её к нам на плечах. Под гранитом и средь живыми, По степях и окрестных лесах. Вы средь наших остались своими, Вы на вечно в детей сердцах. В головах расцветают тюльпаны, На груди вбитый вечности знак. […]
Старенька осінь пропонує зиму, єдине, що лишилось у торбах. Льодяники в калюжах срібно блима, і подих застигає на губах. До себе пригортає оніміння. Текучий час застряг на мілині. І вчишся слухать. Це таке уміння, яке завжди буває у ціні. мал. Олега Шупляка
І ці думки, і здичавілі строфи, І сумніви із присмаком хули, Кассандрами якої катастрофи Ви на листок сьогодні забрели? Ідіть собі. Живуть нехай герої. Нехай сюди загубить шлях чуже!.. А у душі уже палає Троя, Та кінь данайців радісно ірже…
Воложить вікна дощ ледащий. У неба погляд чорно-синій. Тож, почуття ховати краще, оті, які не мають тіні. Які уже не мають звуку. Які у згад переселенці. З яких лишилася наука і трохи сумніву. На денці.
Коли настають Невеселі часи І гідність здають Без бою, Уперта свобода Іде у ліси, Де чистить Стареньку зброю. Довкола танцює Непроханий страх, І сумнів у спину Дише, Бо стільки манкуртів Лишилось в містах, Страждати за них Навіщо? Та виграє хто Із нечистим війну Й оберне на крапку Кому? І чиститься […]
А кава зовсім не гірка. Гірчать слова. Гірчить мовчання. Неврівноваженість рядка. Судьби небажане втручання. Гірчить небес глуха блакить. Гірчать людей абсурдні вчинки. А кава… Кава не гірчить, лише підкреслює відтінки.
Життя – це пошук, пізнання себе, Це боротьба і, перш за все, з собою. Смугасто-чорно-біле і рябе, Із радістю, а часто із журбою. Це йти новими й битими шляхами, Щоб якось перейти поміж гріхами. Спіткнувся, встав, потріпав одяг, впав… Прийти б незаплямованим до хати. То чорну клавішу, то білу натискав. […]