Бачу я навіса, Під навісом столик;- Там ганяє біса Один алкоголик. Обхопив опору Обома руками: -Вирву,нема спору, До бісовой мами! -Навряд чи,Дем’яне (Бухарі сказали)- Ти вже дуже п’яний (Сили замало)… -Та ідіть до біса!- Мовив алкоголик; Оглянув навіса… І вирвав на столик!..
Daily Archives: 25.04.2020
45 posts
Холодний погляд. Сигарета. Тремтіння втоми на чолі, Навіщо, пані, Вам планета? Що Ви забули на Землі? Дістали де Ви стільки сили, Що я не бачу Ваших сліз? За що забрали Ваші крила І з неба кинули униз? Можливо, Ви на мрію схожі, На сенс у жаданій судьбі, Але я Вас […]
Лети, лети, я не тримаю, Для цього в тебе крила є, Пізнай безмежність небокраю, Велике серденько моє. Не убивай життя на ложі, Цінуй своє, минай чуже, Побач світи, в які не зможу Я сам потрапити уже. Не бійся туги і розлуки, Забудь гординю, не гнівись, Не забувай лише про руки, […]
Як стану сон в долонях колисати, У горло заливати чай терпкий, Чиясь душа блукатиме по хаті І крилами трусити супокій, Зітре опівніч застарілу дату, У вікнах блисне фарами авто, А я дивитись буду і мовчати, Бо вивчив мову тиші як ніхто.
Я буду знову грати джаз, Синкопи смикати руками, Та хай він ніби не про Вас, Ви прослизнете між рядками, Накреслите луною слід, Холодний вітер смикне щоку, І буде день, і буде лід У нескінченну пору року.
Не треба нині полонезу, Цих гонорових пишних нот, Сьогодні модно бути Крезом, Радіти шереху банкнот, Ловити вдачу, шимка грати, Тримати нерви на межі, І на душі носити лати З червоним порохом іржі, На ближнього гострити лезо, Не цінувати кожну мить… Не треба нині полонезу, Шляхетність надто міцно спить.
В саду півонія цвіте І буйні трави в пояс, Ступає літо золоте Та й на зозулі голос. Неділя Клечана встеля Йому чар-зіллям стежку, Дощем напоєна земля Дихає вільно й легко. Ще вечір не стулив повік, А вже зоря ранкова, Сполохавши чаклунку-ніч Встає над світом знову. Грайливо вітерець-пустун Збива росу на […]
Глава 9 “Що діється?” Я довго стукала у двері, доки мені відчинили. Олег виглядав стурбованим. Він відчинив двері і вийшов до мене в коридор. – Де Вітя? Мені потрібно з ним поговорити. – Його забрали в лікарню. – Олег глянув мені у вічі повним осудження поглядом, – Він тобі намагався сказати. – […]