Віщували нічого дивного, Хмари неба лазурного сну, І в промітті лілово-застиглому Розворушили першу сльозу. І померкла розписана тишею, Грань розмитого обрію дня, Розколовшись трухлявою вишнею, Ставши символом передчуття… Закрутившись у шквал тьмяним вихором, Чорне сонце розірваних хмар, Прогриміло картиною вироку: Чисте небо – прелюдія чвар! Буря!
Daily Archives: 19.05.2020
26 posts
Окунуться бы в звёздное небо, И остаться мне в нем навсегда. Где живут лишь одни планеты, И пространства таинственна мгла. Где луна, как ночная жрица, Завораживает меня. Голоса придуманной птицы, В тишине лишь ночной слышу я. Где в бездонной, небесной глубине, Силуэтов знакомых блик. На холсте полуночном, игривом, Нарисую созвездия […]
Дорога де бачать очі Домівка лише у пам’яті І болем все квилить серце Куди? Дороги ведуть світами Чужини все за чужинами Не стати ніде своїми Коли? Коли ж повертати згублене? Кому ту дорогу-куряву Збивати назад додому? Чи сни?
Віддзеркалює небо високе у синьому морі, Кучеряві хмарки, ніби чайки махають крильми Та лукаво-лукаво підморгують яснії зорі, Рибками золотими здаються, напевне вони. Місяченько, немов диво-човен із срібним весельцем, Котрий хвилі легенько гойдають то вгору, то вниз. Грає-піниться море і дихає свіжістю небо, То цариці-природи чудовий черговий каприз. 2016 р.
А ночь бесподобно прекрасна. Красива своей тишиной, Здесь страсть управляет так властно Рисуя твой стан колдовской. Луна, как девица стыдливо, Застенчиво прячет лицо Меж веток столетнего дива, Все нежно залив серебром. Мягки очертанья и лики, На крышах объятья теней, На небе рассыпаны блики Ночных колесниц и огней. Уснув, ты все […]
«Б’є в рамена засмаглі Метеликів чорна зграя Білі змії туману Сліди замітають…» (Федеріко Ґарсіа Лорка) Не турбуйте мене, Коли граю я на залізній скрипці Фатальне соло Лише для слухача одного Під небом світанків і синяви – Під оцим куполом вічності, Під білими хмарами сну, Над жовтими кульбабами яви. Не турбуйте […]