Дошкуляє терпкий аромат зими. секвої-альбіноси вже не в змозі красти енергію, навіть на це сил немає. безцеремонно колять їжаки своїми багнетами чернь ночей. через них, у нашій сфері повітря стає все менше і менше. неначе куля Венґарда, планета стрімко меншає, водночас падаючи на якісь невидумані ґорґоші розлючених велетнів. пастка. віхола. […]
Monthly Archives: Листопад 2020
414 posts
. . НЕЩАСНА ДОЛЕНЬКА ОТА… . .ГОЛОДОМОР… . .Минають весни, зими, осені, літа – . .Трагедію ту пам”ять зберігає, – . .Нещасна доля – доленька була ота, . .І рана серце людям й досі крає. . .Вмирали тихо рідна мати і дитя, . .Від […]
Не вірив наш вчорашній день у завтра… Але душа горнулася до неба. Є Бог на світі! Є на світі правда. І відтепер усе у нас, як треба.
Осінь втратила вроду. Світ морози гука. На потомлену воду Вітер кинув листка. В небі – пустка пташина, На слова – недорід. І в обіймах шипшини Сльози струшує глід.
Господи, Господи, Милосердний Господи, Послухай цю Правду, Гірку Правду, Що кровоточить, мов рана, Правду вбивства народу, Українського народу… То був Кінець Світу, Який пророкував Господь – Кінець Світу в Україні, Україні 1933 року, Коли морили Голодом […]
Хризантеми пишні й гарні І морозу не бояться, Свіжі-свіжі аж до снігу І бузкові, жовті й білі. Зовсім крихітні й великі Пелюсточками прикрили Свої личенька гарненькі І рожеві й червоненькі. Довго будуть квітувати, Осінь їм як рідна мати. 2017 р.
. . НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ… НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ… НЕ ЗАБУВАЄТЬСЯ… ТАКЕ НІКОЛИ… . . ТАК, ЦЕ ДОРОГА І РІДНА ФОТОГРАФІЯ – ДЛЯ КОЖНОГО ІЗ НАС… ЦЕ ДОРОГІ І НЕЗАБУТНІ СПОГАДИ ПРО МИЛЕ ДИТИНСТВО, ШКІЛЬНІ ВЕСЕЛІ ЛІТА, ДОБРА ПАМ’ЯТЬ ПРО НАШУ ПЕРШУ ВЧИТЕЛЬКУ – МАРІЮ ЄВСТРАТІВНУ БЕЛІЧУК. . . ВОНА, МАРІЯ ЄВСТРАТІВНА, […]
Мене жене самотність На вулиці шумні Бо маю небайдужість Ти вже казав мені: “Не треба рахувати Ні часу, ні неділь” Але не можеш бути Байдужим ти мені Тобі я не дружина Мож подумки й були Міська проста дівчина Якими всі були Але я покохала В нестриманій душі Тепер аліє серце […]
Легкий тонкий тендiтний Дарунок непомiтний Вгадаєш що зі мною Я сповнена жагою . Бо солодко жадано Душа своє впізнала Та очі твої жгучі І подумки пекучі . Торкання зВорушливі Дієвості чудливі І спалахнули ночі Гранатами. Бо сочні . Ти не відводь очей Від спалахів речей То був тендітний дар Душі […]
Розіллється по тОбі смачний шоколад Гірким подихом, терпким, натхненним Затамує жагу до Весни, до нарад Де серця, оповиті буденним
Правіщим шелестом шептали щось тополі, І полоскали листя в кучерах вітрів. Там у долині аж на видноколі Липневий вечір у село забрів. Джмелі гуділи над медовим квітом, В садах в’язали яблуні плоди. В повітрі пахло травами і літом, Біліли картоплями городи. З полів ішли напашені корови, Коти чекали […]
Передо мной портрет в оконной раме, Теперь таких не пишут, спроса нет. Кто посвятил его прекрасной даме? Художник безусловно был поэт. Отбрасывая тень на пол и стены Она впитала в образ свет луны, Стояла, словно на краю у сцены, Взирая в зал полночной тишины. Она прекрасна или нет […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/sumnyj-i-neveselyj-pan-zeves-sydiv/ Сидів на кріселку Зевес, оце ось так – скінчився стрес? Хоч неприємно визнавати, що не вдалось перемагати. І що його країна мрій розвіялась як хмар сувій: не захотіли шоу оцінити, а забажали спокійніше жити. Бо шоу безкінечне набрида, дивитись тяжко, коли спокою нема, коли зараза ковіду […]
Мої близькі подарували мені найкращий подарунок у світі – запис з дитинства, де я розказую віршики і співаю пісеньки. Мені там 3 роки, а, здається, що це було учора. Надихнуло… Я слухаю свій голос із дитинства… Не впізнаю… Не знаю… Якась маленька дівчинка десь там Сміється, віршики читає і співає… […]
“Несвоєю” людиною ґвалтувати тіло і душу лиш тому що хтось сказав, що ти мусиш?… Спільні діти, квартира, машина, майно – це причини, чому тобі все одно – з ким ділити ночами ліжко, бо за штампом у паспорті на секс в нього знижка?… Це такі суспільні розцінки на украдене щастя і […]
Предыдущая часть: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/vyrosla-v-gorshke-klubnyka/ Осень за окошком, солнце уплыло, где девалось лето и куда ушло? Теперь как-то нужно осень пережить, пить чаёк с малиной, в доме не грустить. Дождик – за окошком и снежку летать, веточка скребётся, станет лист бросать. Бросит на окошко, на дорожку в сад, станет ветер мощный листики […]
Останній день. Осіння тиша… Туман над річкою пливе… Пожовклий парк сумує нишком, Але життям своїм живе. Спливає час. Похмуре небо Ось-ось розплачеться дощем… Вже впали краплі. Що ж, так треба – Іти, сховавшись під плащем. Зів’яло листя… Рідка просінь Крізь хмари проситься сама. Останній день. Спочине осінь. Зима попереду. Зима…
ТРИВІРШІ *** Ця пізня зустріч. Минуле не повернеш. Бігає дівча… Не всі сказані слова про любов.Скільки їх ще чекають! Ти була юна і я – школяр.Записки нас поєднали. Весільне фото. Староста я.І рушник через плече.О! На трьох колесах велосипед – дитяча радість.І заздрість!.