Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/poryne-v-son-osinnij-lis/ Краса осіння в простоті буденній звучала наче камертон, зелене листя пожовтіло, у кожного листка є власний фон. Вже на траву зеленолисту коричневі летять листки, а світ щодень стає вже іншим, цвітуть у ньому хризантем квітки. Краса і смуток різноквіті, їх засипають стомлені листки, рожева ніжність і […]
Daily Archives: 13.11.2020
11 posts
Теплий вітерець ніжно цілує в обличчя, пустує, розвіває кучеряве, русяве, незаплетене в косу волосся Ірини. Довге, просте, вільного крою, вишите білими нитками плаття жінки гладить висока зелена трава, босі ноги — тепла земля. Ірина тримає в одній руці валізу, в іншій — босоніжки. Так набагато легше піднятися на гору та […]
Порою сильно б’є, а інколи цілує, Ось так навчає нас мудрості життя. Чи можливо доля над всіма жартує, веде вперед звідкіль немає вороття. Чи, можливо, так воно нас всих тренує , готує усвідомленно до іншого буття. Воно безжалісно уроками гартує, дає випробування від початку до кінця. І ті, хто час […]
Якийсь пройдисвіт в лісі вирив яму Про котру геть нікому не сказав. Тваринам диким там була дорога І першим в яму ту вовчисько впав. Він дві доби сидів, нервово скиглив, Ганяв у ямі тій свого хвоста Та раптом впала зверху, ненавмисно, Зі страху перелякана руда. З лисицею у ямі стало […]
Незвична в хаті метушня: Людей набралось десь багато, Із міста з’їхалась рідня. Так не було навіть на свято. Забутий зовсім усіма, Старенький пес в куток забився. Шукав господаря дарма, Присутнім в очі він дивився, Немов питався: «Де мій дід? Чому до себе не гукає? Вже день скотився за обід, А […]
Я просто втомилась… Чи це все осіння хандра?… Цей світ божевільний: ні миті спочинку немає! Із ранку до ночі хтось в спину штовхає: «Пора!» Заряд батареї моєї сідає до краю… От зараз візьму собі і «каркаде» заварю! Із цукром! До біса дієта! До біса фігура! А ніч над вікном біля […]
А щастя нишком припливло в човні, Гарячі руки простягло коханню. І запалило душі вогняні, Розділені давно тонкою гранню. І кожен з нас чекає на той човен, У мріях марить щастям й на яву. І зайві тут хвальба і перемови, Бо щастя дуже любить тишину!
Величні хмари обіцяли диво І крила дарували нам святі! А зорі напророчили щасливо Знайти ключі кохання золоті! І от у хмарах ми зустрілись вчора, І поглядом поранились навік! Тепер я Ваша рокова сеньйора, А Ви для мене – мудрий чоловік!
Я кручу колеса, поки ти ідеш І для мене світ, знаю трішки інший Ти в своїх страхах, в сутінках живеш Тож кому із нас? Я не знаю гірше. Я кручу колеса, крутиться земля Перехожі бачать, у мені лиш горе… Та для мене їхня, думка не […]
Очі карі й волошкові, Сірі та зелені й чорні Іскорок яскравих повні, Усі світяться любов”ю. Вміють також підморгнути І лукаво й загадково Та коханням спалахнути В серденьку чиємусь знову. 2020 р.
Чи скаже хтось, чому буває так самотньо? Чому буває хмарно на душі? Ти наче поринаєш у безодню – Очей безодню, кому присвячені незграбні ці вірші. Туга й жалоба сивим покривалом Вкривають мірний часу плин. Жага і лють, що все навколо зруйнували – Сміються над тобою й зараз ти один. Уже […]